Постанова
Іменем України
16 вересня 2019 року
місто Київ
справа № 331/4527/18
провадження № 61-2284св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 22 грудня 2018 року у складі судді Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 вересня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто.
Суд першої інстанції, визнаючи позовну заяву ОСОБА_1 неподаною та повертаючи її, зазначив, що позивачкою не сплачено судовий збір, відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 16 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2018 року залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що під час подання апеляційної скарги заявником, яка є особою, засудженою до позбавлення волі, не надано доказів із установи, де вона на теперішній час перебуває, відсутності на її особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 22 грудня 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2018 року визнано неподаною та повернуто.
Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 22 листопада 2018 року особисто отримала ухвалу Запорізького апеляційного суду від 16 листопада 2018 року, проте визначені недоліки не усунула.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просила скасувати ухвалу Запорізького апеляційного суду від 22 грудня 2018 року, справу повернути до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права. Заявник зазначила, що на виконання ухвали Запорізького апеляційного суду від 16 листопада 2018 року, направила доповнення до апеляційної скарги та відомості про стан її особового рахунку. Вимоги суду апеляційної інстанції заявником виконанні, недоліки апеляційної скарги виправлені.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2019 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для її виконання.
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.