Постанова
Іменем України
16 вересня 2019 року
місто Київ
справа № 175/59/18
провадження № 61-37158св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа - приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Шуваєва Олена Станіславівна,
особа, яка не брала участі у справі та приєдналась до касаційної скарги, - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним правочину та визнання права власності у порядку спадкування за законом.
ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1, на земельні ділянки з кадастровими номерами 1221455400:01:012:0019 та 1221455400:01:012:0020 на АДРЕСА_1 , а також на садовий будинок АДРЕСА_2 , обґрунтовуючи заяву тим, що відповідачі можуть розпорядитись спірним майном, відчужити його на користь третіх осіб, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у майбутньому.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції обґрунтовувалась тим, що заявником не доведено того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може у подальшому утруднити виконання рішення суду.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2018 року про забезпечення позову скасовано. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково та накладено арешт на: ј частину житлового будинку АДРЕСА_1 ; на ј частину земельної ділянки, кадастровий номер 1221455400:01:012:0019, площею 0, 15 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ; на ј частину земельної ділянки, кадастровий номер 1221455400:01:012:0020, площею 0, 0524 га, для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 ; на ј садового будинку АДРЕСА_2 .
Враховуючи той факт, що після смерті чоловіка позивача між сторонами у цій справі виникли спадкові правовідносини щодо вирішення питання про розподіл спадкового майна, а також, що на момент звернення із позовом про визнання недійсними правочинів спадкове нерухоме майно почали реалізовувати в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність накладення арешту на ј частину спірного майна.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у червні 2018 року, ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням апеляційним судом норм процесуального права. Заявник зазначає, що під час вирішення питання про забезпечення позову суд апеляційної інстанції не врахував, що спірне майно належить іншим особам, які не є учасниками справи. Також зазначив про незаконність ухвали, оскільки суд не вирішив питання про зустрічне забезпечення.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Позивач надала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила про її безпідставність та необґрунтованість.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано із суду першої інстанції копії матеріалів справи, необхідних для розгляду касаційної скарги.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи за результатами чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 263 ЦПК України, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.