Постанова
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 642/6217/15
провадження № 51-305км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Гаврилюка С.М.,
захисника Могуренка М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220510000874, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, особи без громадянства, уродженця та проживаючого у АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз - 18 червня 2014 року вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за: ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці, звільнений від відбування призначеного покарання на підставі п. "б" ст. 4 ЗУ "Про амністію у 2016 році",
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 30 травня 2018 року ОСОБА_1 засудженоза ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 04 квітня 2015 року, в період часу, приблизно з 00:01 до 01:00, будучи в стані алкогольного сп`яніння, перебував у дворі домоволодіння за місцем свого проживання на АДРЕСА_1, де між ним та його знайомим ОСОБА_2 на підґрунті особистих неприязних стосунків виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 наніс потерпілому ОСОБА_2 удар ножем, який був у нього в правій руці, по голові, в область нижньої щелепи зліва, від чого потерпілий впав на землю.
Після чого між ОСОБА_3, який перебував поруч та намагався захистити потерпілого ОСОБА_2, також виник конфлікт на підґрунті особистих неприязних відносин, в ході якого ОСОБА_1, маючи умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки у формі спричинення тілесних ушкоджень, бажаючі їх настання, діючи умисно, наніс ОСОБА_3 ножем один удар в ліве 7-ме міжребер`я, один удар в грудну клітину ліворуч по задньо-підпахвовій лінії в 8-ме міжребер`я та один удар по обличчю в виличну область зліва, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкоджень які небезпечні для життя в момент заподіяння.
Після нанесення вказаних трьох ударів ножем потерпілому ОСОБА_3, ОСОБА_1, побоюючись, що може бути затриманим сторонніми особами, а також з метою приховання знаряддя вчинення злочину втік з місця вчинення злочину і позбавився ножа, яким наносив тілесні ушкодження.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України. У ході судового розгляду місцевий суд перекваліфікував його дії на ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Ухвалами Харківського апеляційного суду від 25 жовтня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26 листопада 2015 року) зараховано ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 05 квітня 2015 року по 25 жовтня 2018 року із розрахунку: один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Постановлено вважати ОСОБА_1 таким, що фактично відбув покарання, призначене вироком районного суду та звільнено його з-під варти в залі суду.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що в діях ОСОБА_1 є склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, та зазначає, що суд не перевірив належним чином доводів обвинувачення щодо вчинення засудженим саме цього кримінального правопорушення. Крім того, суд, призначаючи покарання не врахував у повній мірі характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого засудженим злочину, дані, що характеризують його особу та обставини, що обтяжують покарання. Вказує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки в ній не зазначено підстав, на яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні прокурор підтримав подану скаргу, а захисник заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено в частинах 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність підстав, зазначених у ч. 1 даної статті суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу. Можливості скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у завданні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які було безпосередньо досліджено, а також оцінено за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК України.
Зокрема, відповідний висновок суд зробив на підставі аналізу показань засудженого ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5, даних протоколів слідчих дій, висновків судових експертиз, а також інших матеріалів кримінального провадження.