Постанова
Іменем України
04 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 520/703/16-ц
провадження № 61-10714св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2018 року у складі судді Пучкової І. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позов мотивовано тим, що вона з 11 березня 1989 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
Під час перебування у шлюбі, 10 липня 2013 року, ними була придбана земельна ділянка на АДРЕСА_1 .
На спірній земельній ділянці ОСОБА_2 розпочав самовільне будівництво садового будинку без затвердженого проекту на будівництво будинку, який не прийнятий в експлуатацію, не зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Позивач зазначала, що вона приймала участь у послідуючому будівництві будинку на цій земельній ділянці, а саме: закуповувала будівельні матеріали. Свої вимоги обґрунтовувала письмовими доказами, а саме: копією накладної від 12 липня 2015 року № ЧП-008576, копією накладної від 12 липня 2015 року, копією бланка замовлення від 10 липня 2015 року № 133/2-15, товарними чеками від 10, 11 липня 2015 року, копіями видаткової накладної та чеку від 05 липня 2015 року № 99905, копіями видаткової накладної від 24 червня 2015 року № Оф000001383, копіями фіскальних чеків від 22, 23, 25, 29 червня 2015 року, 04, 06, 10, 16, 27 липня 2015 року, 14, 15 серпня 2015 року, копіями розрахунків на проведення будівельних робіт та копіями договору про надання споживчого кредиту.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_3 просила виділити в натурі 1/2 частки земельної ділянки по АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на цю частку земельної ділянки; виділити 1/2 частки об`єкта незавершеного будівництва за вказаною адресою, визнати право власності за нею на цю частку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2013 року встановлено, що з квітня 2011 року сторони не проживають однією сім`єю, шлюбні відносини припинені, спір щодо спільного майна відсутній, то позивач не має права на виділення в натурі 1/2 частки спірної земельної ділянки та визнання за нею права власності на цю частку земельної ділянки, а також не має права на виділення їй 1/2 частки об`єкта незавершеного будівництва.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не довела, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 придбана сторонами під час їх перебування у шлюбі. Оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2013 року встановлено, що сторони з квітня 2011 року не проживають однією сім`єю, шлюбні відносини припинені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя призначено до судового розгляду у складі колегії з п`яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Крім того, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У серпні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 11 березня 1989 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2
10 липня 2013 року відповідач ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу придбав у ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0389 га,на АДРЕСА_1 цільове призначення - для садівництва (т. 1 а.с. 199).
Зазначений договір купівлі-продажу земельної ділянки від 10 липня 2013 року зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_2 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 листопада 2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (т. 1 а.с. 5).
На спірній земельній ділянці ОСОБА_2 розпочав самовільне будівництво садового будинку без затвердженого проекту на будівництво будинку, який не прийнятий в експлуатацію, не зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначала, що вона приймала участь у послідуючому будівництві будинку на цій земельній ділянці, а саме: закуповувала будівельні матеріали. Свої вимоги обґрунтовувала письмовими доказами, а саме: копія накладної від 12 липня 2015 року № ЧП-008576, копія накладної від 12 липня 2015 року, копія бланка замовлення від 10 липня 2015 року № 133/2-15, товарні чеки від 10, 11 липня 2015 року, копія видаткової накладної та чеку від 05 липня 2015 року № 99905, копія видаткової накладної від 24 червня 2015 року № Оф000001383, копія фіскальних чеків від 22, 23, 25, 29 червня 2015 року, 04, 06, 10, 16, 27 липня 2015 року, 14, 15 серпня 2015 року, копія розрахунків на проведення будівельних робіт та копія договору про надання споживчого кредиту.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.