Постанова
Іменем України
04 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 318/2317/18
провадження № 61-10145св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 22 грудня 2018 року у складі судді Васильченка В. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - Публічнеакціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), про розподіл спільно нажитого майна подружжя.
Позов мотивовано тим, що 03 жовтня 1981 року між нею та відповідачем укладено шлюб. За час шлюбу вони побудували за спільні кошти житловий будинок АДРЕСА_1 . Право власності було зареєстровано за відповідачем за згодою дружини.
27 червня 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, відповідно до якого предметом іпотеки є будинок АДРЕСА_1 .
У травні 2013 року шлюб між сторонами розірвано. У серпні 2018 року ОСОБА_2 вказував, що будинок є його власністю.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила розподілити спільно нажите майно подружжя, визнавши за ОСОБА_2 та нею, ОСОБА_1, право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у рівних частках, тобто по 1/2 частки кожному.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 22 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розподіл заставного майна банку між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 несе певні ризики для банку у разі невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 15 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Заочне рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 22 грудня 2018 року у цій справі змінено в частині правового обґрунтування відмови.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 на підставі статті 4 ЦПК України мала право на звернення до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання за нею у будь-який спосіб права власності на частину вищезазначеного іпотечного будинку. При цьому ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом про розподіл спільно нажитого майна подружжя мала залучати банк не як третю особу, а відповідачем, який є іпотекодержателем спірного нерухомого майна, та заявити вимоги про звільнення майна з під обтяження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 29 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", про розподіл спільно нажитого майна подружжя призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, щоположення договору іпотеки від 27 червня 2008 року, укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2, про заборону іпотекодавця розпоряджатися предметом іпотеки без згоди іпотекодавця, не змінюють та не скасовують положення сімейного законодавства, зокрема статей 63, 69, 70 Сімейного кодексу України (далі - СК України), якими кожному з подружжя надано право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Законом України "Про іпотеку" та укладеним між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 іпотечним договором від 27 червня 2008 року не заборонено володіти та користуватися переданим в іпотеку майном.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У липні 2019 року АТ "Райффайзен Банк Аваль" подало до Верховного Суду заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 03 жовтня 1981 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 4).
Рішенням Виконавчого комітету Кам`янсько-Дніпровської міської ради Запорізької області від 21 квітня 1992 року № 32 ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво житлового будинку та господарських будівель на АДРЕСА_1 (а.с. 6).
За ОСОБА_2 оформлено право приватної власності на житловий будинок та службові приміщення на АДРЕСА_1, що підтверджується копією рішення Кам`янсько-Дніпровської міської ради Запорізької області від 24 квітня 2008 року № 94 (а.с. 14).
Згідно із витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21 травня 2018 року № 18903902 за ОСОБА_2 оформлено право приватної власності на житловий будинок на АДРЕСА_1, частка -1/1 (а.с. 16).
11 лютого 2008 року на вказаний будинок орендним підприємством Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт, власником якого вказаний відповідач (а. с. 17-20).
27 червня 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, що забезпечує виконання кредитного договору від 20 червня 2008 року № 014/17-13/4377-04, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у розмірі 39 000 доларів США. Предметом іпотеки є вказаний житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 21-25).
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу у травні 2013 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте у результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.