Постанова
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 752/7088/16-ц
провадження № 61-17994св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - заступник прокурора міста Києва,
відповідачі: Київська міська рада, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 14 липня 2016 року у складі судді Колдіної О. О. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У лютому 2013 року заступник прокурора міста Києва звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання незаконним рішення, визнання державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 липня 2013 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 29 жовтня 2009 року № 658/2727 "Про передачу громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ". Визнано недійсним виданий ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 922804, зареєстрований 22 грудня 2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-05135. Визнано недійсним укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0817 га (кадастровий номер 8000000000:90:371:0056), посвідчений 31 грудня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. та зареєстрований в реєстрі за № 19003. Визнано недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, зареєстрований 22 червня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-05576. Ухвалено відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання права власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:90:371:0056, за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 лютого 2014 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 липня 2013 року залишено без змін.
12 травня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 липня 2013 року.
Заява мотивована тим, що з листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12 квітня 2016 року йому стало відомо, що відповідно до пункту 30 рішення Київської міської ради від 17 вересня 2009 року № 58/2127 "Про затвердження містобудівних обґрунтувань" затверджено містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів будівництва об`єктів рекреаційного призначення (з комплексом інженерно-транспортний облаштування та благоустроєм території) та для житлової забудови на АДРЕСА_1
Також, 05 травня 2016 року з Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_2 стало відомо, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 09 квітня 2015 року у справі № 756/14464/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 жовтня 2015 року, встановлено, що на підставі розробленого та погодженого містобудівного обґрунтування 17 вересня 2009 року Київська міська рада прийняла рішення № 58/2127 "Про затвердження містобудівних обґрунтувань", яким у пункті 1 вирішила затвердити містобудівні обґрунтування згідно з додатком. Пунктом 2 вказаного рішення вирішено внести зміни до Генерального плану міста Києва. Таким чином, висновок суду про те, що земельну ділянку разом з іншими землями на АДРЕСА_1 на момент ухвалення оспорюваного рішення було віднесено до зони земель рекреаційного призначення, не відповідає дійсності. Крім того, враховуючи, що містобудівне обґрунтування щодо зміни цільового використання спірної земельної ділянки затверджувалося рішенням Київської міської ради від 29 жовтня 2009 року № 214/2283 "Про передачу земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю "Мегатранс" для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території) та для житлової забудови на АДРЕСА_1, яке у подальшому було скасовано у судовому порядку, ОСОБА_2 не знав і не міг знати про затвердження містобудівних обґрунтувань для спірної земельної ділянки ще одним рішенням Київської міської ради.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 14 липня 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 липня 2013 року за нововиявленими обставинами відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 14 липня 2016 року залишено без змін.
Судами першої та апеляційної інстанцій зроблено висновок, що обставина, на яку посилається заявник, не є нововиявленою та такою, що не була відома на час розгляду справи заявнику, оскільки про наявність такого рішення заявником зазначалось під час розгляду справи судом та у апеляційній скарзі на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 липня 2013 року, ухваленого у цій справі. Відповідно, зазначена заявником обставина не може розглядатись як нововиявлена в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У січні 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 14 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що про існування обставини, яку заявник вважає нововиявленою, він дізнався з листа Департаменту містобудування та архітектури Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12 квітня 2016 року, а тому вона не була і не могла бути йому відомою на час розгляду справи судом та має істотне значення для ухвалення рішення. Суди на це уваги не звернули, як і на те, що метою звернення до вказаного Департаменту було отримання чіткої інформації щодо функціонального призначення земельної ділянки.
У квітні 2017 року надійшли заперечення заступника прокурора міста Києва на касаційну скаргу, в якій прокурор просив відхилити касаційну скаргу ОСОБА_2, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, посилаючись на те, що відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 було відомо про рішення Київської міської ради від 17 вересня 2009 року № 58/2127 "Про затвердження містобудівних обґрунтувань", а тому зазначена заявником обставина не є нововиявленою.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.