Постанова
Іменем України
04 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 520/86/15
провадження № 61-417св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси в складі судді Куриленко О. М. від 07 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області в складі колегії суддів: Гончаренко В. М., Короткова В. Д., Таварткіладзе від 20 жовтня 2016 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 10 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 74 800 дол. США з розрахунку 13,5% річних на строк до 10 липня 2027 року. У забезпечення виконання зобов`язань за цим договором між банком та ОСОБА_1 10 липня 2007 року укладено договір іпотеки про передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1, що належить їй на праві приватної власності. Відповідач свої зобов`язання щодо погашення заборгованості по наданому кредиту належним чином не виконує, в результаті чого утворилась заборгованість за кредитом. Просить ухвалити рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю предмета іпотеки у власність та визнання на нього права власності в рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати 1 359 705,68 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2015 року позов задоволено. В рахунок виконання основного зобов`язання ОСОБА_1 щодо оплати 1 359 705,68 грн, з яких: за кредитним договором № 11181168000: відсотки - 25 236,82 грн, за додатковою угодою № 11181168001: 1 334 468,86 грн сума заборгованості за кредитом - 839 656,30 грн, сума заборгованості за відсотками - 494 812,65 грн за договором про надання споживчого кредиту №11181168000 від 10 липня 2007 року, ОСОБА_1 шляхом передачі іпотекодержателю предмета іпотеки у власність та визнання на нього права власності за іпотекодержателем АТ "Дельта Банк", а саме: квартири, що складається з трьох житлових кімнат та підсобних приміщень, а саме: 1 - коридор, 2-кухня, 3,4,8 - жилі, 5 - вбудована шафа, 6 - ванна, 7 - туалет, загальною площею 67,9 кв.м., житловою площею 39,8 кв.м., що належить іпотекодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності. Вирішено питання про судовий збір.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем порушено умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість. Оскільки виконання основного зобов`язання за даним кредитним договором забезпечено договором іпотеки, є підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення вказаної заборгованості, шляхом визнання права власності за іпотекодержателем, що не суперечить умовам договору та закону.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2015 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду зазначив про те, що висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та узгоджується з нормами матеріального і процесуального права, які ним правильно застосовані.
Узагальнені доводи касаційних скарг
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги на рішення київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20 листопада 2016 року, у яких посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційні скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги те, що банк пред`явивши позичальнику вимогу про поверне дострокове повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, у зв`язку із чим передбачений статтею 257 ЦК України строк позовної давності підлягає обрахуванню з цієї дати. Оскільки наслідки пред`явлення вказаної вимоги передбачені умовами кредитного договору, банку було про них відомо, однак останній звернувся до суду з позовною вимогою до позичальника через три роки та вісім місяців про повне дострокове повернення кредиту, тобто після спливу позовної давності. Ураховуючи, що позовна давність до основної вимоги про стягнення заборгованості за кредитом сплила, вона і сплила і до додаткової вимоги. Однак строк позовної давності судом застосований не був, про застосування якого вона просила.
Відзиви на касаційні скарги не надходили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження в указані справі і витребувано цивільну справу з Київського районного суду м Одеси № 520/86/15-ц.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справа передана до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 10 липня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" (яке у подальшому змінило назву на ПАТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11181168000, відповідно до умов якого банк надав останній кредитні кошти в розмірі 74 800 дол. США з розрахунку 13,5% річних на строк до 10 липня 2027 року.
З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 за договором іпотеки № б/н від 10 липня 2007 року передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, що належить іпоткодавцю на праві приватної власності.
Згідно із пунктом 4.2 іпотечного договору, звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса; позасудового врегулювання у відповідності до умов даного договору та Закону України "Про іпотеку"; з інших передбачених законодавством України, підстав.
08 грудня 2011 року відповідно до статті 514 ЦК України, право вимоги, що виникло з кредитного договору та договору іпотеки у ПАТ "УкрСиббанк", перейшло до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") на підставі договору купівлі-продажу в повному обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.
Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, та відповідно до розрахунку банку, позичальник станом на 14 жовтня 2014 року має заборгованість в сумі 1 359 705,68 грн, з яких: за кредитним договором № 111181168000: відсотки - 25 236,82 грн; за додатковою угодою № 11181168001: 1 334 468,86 грн сума заборгованості за кредитом - 839 656,30 грн, сума заборгованості за відсотками - 494 812,65 грн.
ОСОБА_1 як позичальнику та іпотекодавцю було направлено лист-вимогу від 15 жовтня 2014 року про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк та вимога про добровільне звільнення приміщення, передачу ключів та документації.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.