Постанова
Іменем України
12 вересня 2019 року
місто Київ
справа № 320/1440/16-ц
провадження № 61-26440св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Мелітопольська міська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Качеткова І. В., Кримської О. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у березні 2016 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, в якому просив усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач обґрунтовував позов тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його брат ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, на яку 10 вересня 2013 року він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, як спадкоємець другої черги. ОСОБА_3 за життя зловживав алкогольними напоями, починаючи з жовтня 2012 року знаходився у безпорадному стані, не міг пересуватися, обслуговувати себе. Утриманням та забезпеченням брата до смерті повністю займався він. ОСОБА_2 є сином померлого ОСОБА_3, участі в утриманні батька не брав, не допомагав з його лікуванням.
Стислий виклад заперечень відповідача
ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, обґрунтовуючи тим, що позивач не довів факт здійснення ним догляду за його померлим батьком.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 січня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 не виконував покладені на нього обов`язки з утримання свого непрацездатного батька ОСОБА_3 за життя, який в останній період свого життя знаходився у безпорадному стані, а тому суд вважав позов ОСОБА_1 обґрунтованим та таким, що підлягав задоволенню.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 у січні 2017 року звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на зазначене судове рішення.
ОСОБА_1 у квітні 2017 року та повторно у липні 2017 року звернувся до Апеляційного суду Запорізької області із заявами про залишення його позову без розгляду відповідно до пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України
(в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року).
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року, постановленою колегією суддів апеляційного суду без виходу до нарадчої кімнати, у задоволенні заяв ОСОБА_1 про залишення без розгляду його позову у цій справі відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 січня 2017 року скасовано. Ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення апеляційного суду обґрунтовувалось тим, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що довідка Комунальної установи "Мелітопольський психіатричний диспансер" від 09 листопада 2016 року
№ 01-02/1009 не містить інформації про те, що спадкодавець ОСОБА_3, 1960 року народження, через похилий вік чи хворобу перебував у безпорадному стані та потребував у зв`язку із цим стороннього догляду, будь-якої допомоги тощо. Також апеляційний суд визнав неналежними та недопустимими доказами покази свідків, зазначивши, що вони не підтверджують безпорадного стану ОСОБА_3
Апеляційний суд також зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази про сповіщення ОСОБА_2 про хворобу ОСОБА_3 та у зв`язку з цим прохання його допомогти батькові, зокрема матеріально. Доводи про ухилення ОСОБА_2 від догляду за ОСОБА_3 матеріалами справи також не підтвердилися. Суд першої інстанції не дослідив спадкову справу, заведену після смерті ОСОБА_3, рішення Апеляційного суду Запорізької області від 23 квітня 2015 року у справі № 320/12613/14, яким визначено ОСОБА_2 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у липні 2017 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року, залишити без розгляду позов ОСОБА_1
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суд неправильно застосував правила пункту 5 частини першої статті 207 та статей 306, 310 ЦПК України 2004 року. Заявник вважає, що на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції він має право як позивач подавати заяву про залишення позову без розгляду, яка підлягає задовленню.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Апеляційного суду Запорізької області від 13 липня 2017 року; витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Зазначену цивільну справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.