Постанова
Іменем України
04 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 725/5438/16-ц
провадження № 61-17758св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг",
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівців від 11 травня 2017 року у складі судді Стоцької Л. А. та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 21 червня 2017 року у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Владичана А. І., Міцнея В. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (далі - ТОВ "Естейт Селлінг"), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що 07 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 26 339,29 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,48 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 07 квітня 2008 року.
В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 07 квітня 2008 року було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали ЗАТ КБ "ПриватБанк" в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Вказана квартира перебувала у спільній часткові власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частці у кожного.
Заочним рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівців від 29 листопада 2012 року у справі № № 2-1411/12 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 07 квітня 2008 року в розмірі 33 814,65 дол. США звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені ОСОБА_1, ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем та з можливістю здійснення всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
На підставі вказаного судового рішення 27 жовтня 2015 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", який діяв від імені ОСОБА_2, ОСОБА_1, і ТОВ "Естейт Селлінг" укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ПАТ КБ "ПриватБанк" передав у власність покупцю ТОВ "Естейт Селлінг" квартиру АДРЕСА_1, а покупець прийняв у власність нерухоме майно та зобов`язався сплатити продавцю кошти у розмірі 280 350 грн.
Оспорюваний правочин від 27 жовтня 2015 року вчинено відповідачами у порушення умов Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", що є підставою для визнання його недійсним.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати недійсним указаний вище договір купівлі-продажу нерухомого майна від 27 жовтня 2015 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівців від 11 травня 2017 року позов задоволено частково.
Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу квартири від 27 жовтня 2015 року, що був укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ТОВ "Естейт Селлінг", а саме в частині продажу 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк", ТОВ "Естейт Селлінг" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 551,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірний договір вчинено під час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", тому він не відповідає вимогам статті 203 ЦК України.
ОСОБА_1 на момент вчинення оспорюваного правочину був власником лише 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, тому його право вчиненим правочином було порушено лише в частині продажу саме його частки.
Інший співвласник майна ОСОБА_2 до суду з позовними вимогами про захист свого порушеного права не звертався.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 21 червня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що посилання банка на зазначену позивачем адресу, відмінну від адреси предмету оспорюваного правочину, не підтверджують та не спростовують наявність у власності чи користуванні позивача іншого нежитлового майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.
Судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог в касаційній скарзі не оскаржувались.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позичальник порушив умови кредитного договору, тому банк набув права звернення стягнення на предмет іпотеки, що підтверджено судовим рішенням, яким звернуто стягнення на спірне майно.
Судом першої інстанції не встановлено обставин, пов`язаних з наявністю звернення стягнення нерухомого майна в порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема, не встановлено наявність виконавчого провадження.
Судове рішення, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки набрало законної сили ще у 2012 році, а Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" набрав чинності 07 червня 2014 року, тому його норми не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки закон не має зворотної дії.
Позивачем не доведено, а судом не встановлено того, що ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживає в спірній квартирі та не має іншого житлового майна. Адресою проживання позивача є квартира АДРЕСА_2 іпотеки є квартира АДРЕСА_1 .
Судами не встановлено, яка визначена статтею 203 ЦК України підстава слугувала для визнання договору недійсним.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2017 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
19 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 07 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 26 339,29 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,48 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 07 квітня 2008 року.
В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 07 квітня 2008 року було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали ЗАТ КБ "ПриватБанк" в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Вказана квартира перебувала у спільній часткові власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частці у кожного.
Заочним рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівців від 29 листопада 2012 року у справі № № 2-1411/12 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 07 квітня 2008 року в розмірі 33 814,65 дол. США звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 26,7 кв. м, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладенням від імені ОСОБА_1, ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем та з можливістю здійснення всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
На підставі вказаного судового рішення 27 жовтня 2015 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", який діяв від імені ОСОБА_2, ОСОБА_1, і ТОВ "Естейт Селлінг" укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ПАТ КБ "ПриватБанк" передав у власність покупцю ТОВ "Естейт Селлінг" квартиру АДРЕСА_1, а покупець прийняв у власність нерухоме майно та зобов`язався сплатити продавцю кошти у розмірі 280 350 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.