Постанова
Іменем України
04 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 1309/10788/12
провадження № 61-34438св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 січня 2017 року у складі судді Кирилюка А. І. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 07 вересня 2017 року
у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2012 рокуЗалізнична районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про знесення самочинного будівництва.
Позовна заява мотивована тим, щоОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 є співвласниками будинку
АДРЕСА_1 , які самочинно здійснили будівництво прибудови розміром
2,05 х 3,80-0,46 х 3,04 м на межі будинковолодінь АДРЕСА_1 .
Будівництво зазначеної прибудови проводилось без дозвільних документів,
а тому Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради винесено розпорядження, яким зобов`язано ОСОБА_1,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 демонтувати самочинні прибудови розміром 2,05 х 3,80-0,46 х 3,04 м на межі будинковолодінь АДРЕСА_1 . Вимоги розпорядження відповідачами виконано не було.
Ураховуючи викладене, Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради просила суд зобов`язати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 демонтувати за власні кошти самочинне будівництво прибудови розміром 2,05 х 3,80-0,46 х 3,04 м на межі будинковолодінь АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Справа судами розглядалася неодноразово.
Останнім заочним рішеннямЗалізничного районного суду м. Львова
від 25 січня 2017 року позов Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 демонтувати самочинне будівництво прибудови розміром 2,05 х 3,80-0,46 х 3,04 м на межі будинковолодінь АДРЕСА_1 .
Рішення районного суду мотивовано тим, що самочинне будівництво прибудови розміром 2,05 х 3,80-0,46 х 3,04 м на межі будинковолодінь АДРЕСА_1 здійснено відповідачами без належних на те документів та з порушенням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 07 вересня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 відхилено. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 січня
2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції на підставі належно оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що будівництво прибудови розміром
2,05 х 3,80-0,46 х 3,04 м на межі будинковолодінь АДРЕСА_1 самочинне, вчинені без належних на те документів, тому підлягає знесенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, справу передати на новий розгляд.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу
№ 1309/10788/12 із Залізничного районного суду м. Львова.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
05 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
05 червня 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року вказану справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції порушено вимоги статті 376 ЦК України, оскільки при прийнятті рішення не досліджено питання можливості перебудови самочинного будівництва, що має бути досліджено при прийняття рішення про знесення самочинного будівництва. Також, вважає, що суд не врахував вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 15 квітня 2015 року.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу учасниками справи не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Житловий будинок
АДРЕСА_1 , обслуговується Львівським комунальним підприємством "Левандівка". Співвласниками зазначеного будинку є: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 37 т. 1).
Відповідно до розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 16 лютого 2012 року № 168 ОСОБА_1,
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов`язано в термін до 25 квітня
2012 року демонтувати прибудову розміром 2,05 х 3,80-0,46 х 3,04 м
на межі будинковолодінь АДРЕСА_1
(а.с. 30 т. 1).
Згідно з актом комісії Львівського комунального підприємства "Левандівка" від 30 травня 2012 рокуОСОБА_1 , ОСОБА_2
та ОСОБА_3 розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради не виконали, демонтаж самочинно побудованої прибудови не здійснили (а.с. 38).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під
час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам закону не відповідають.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.