Постанова
Іменем України
04 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 750/5220/17-ц
провадження № 61-32725св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фізична особа підприємець ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 01 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Страшного М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про стягнення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наприкінці 2016 року відповідач, як фізична особа, попросив його позичити 20 000 грн на один місяць.
Вказував, що зазначену суму грошових коштів помилково перерахував на рахунок відповідача, як фізичної особи-підприємця, з призначенням платежу "поповнення карткового рахунку", а не фізичної особи, як було обумовлено. Факт переказу грошових коштів підтверджується квитанцією від 30 грудня 2016 року № 10608146.
Зазначав, що через місяць він попросив відповідача повернути грошові кошти, проте останній вказав, що кошти перераховані йому не як фізичній особі, а як фізичній особі-підприємцю, а тому запропонував на отримані ним кошти надати йому якісь послуги, укласти договір і підписати акт виконаних робіт заднім числом (за минулий період).
Разом із тим, між ним та відповідачем договори про надання послуг не укладались, ФОП ОСОБА_2 ніяких послуг йому не надавав.
Враховуючи вищевикладене просив суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 . 20 000 грн, які були помилково перераховані.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2017 року у складі судді Литвиненко І. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 000 грн безпідставно набутих коштів.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не доведено існування між сторонами договірних правовідносин, оскільки договір, який датований від 01 січня 2016 року, був надісланий позивачу 30 грудня 2016 року і в ньому зазначено, що він діє з моменту підписання, проте, такий сторонами не підписаний, а тому між сторонами не виникло договірних правовідносин. Таким чином, права ОСОБА_1, як власника майна, а саме грошових коштів, підлягають захисту з використанням механізму, установленого статтею 1212 ЦК України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 01 листопада 2017 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідач отримав від позивача пропозицію укласти договір про надання послуг на суму 20 000 грн, відсутні належні докази про те, що між сторонами було укладено саме договір позики, а тому, враховуючи підставу позову, у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів у зв`язку з невиконанням позикових зобов`язань, слід відмовити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити в силі судове рішення місцевого суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.
Відповідно до Розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 04 червня 2019 року № 505/0/226-19 та Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що звертався до суду із позовом до відповідача про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 20 000 грн на підставі статті 1212 ЦК України. Суть спору полягає у тому, що відповідач, як фізична особа, попросив його позичити вказану суму грошових коштів. Зазначає, що з першого разу у нього не вийшло поповнити картковий рахунок відповідача, а тому наступного дня він з відповідачем разом пішли до відділення банку для поповнення його карткового рахунку. ОСОБА_2 пояснив, що в реквізитах, які він надав на передодні була допущена помилка, а тому він дав інші платіжні реквізити, на які й було здійснено перерахування грошових коштів. Відповідач, як фізична особа-підприємець, ввів позивача в оману і надав реквізити банківської карти не фізичної особи, а реквізити банківського рахунку відкритого фізичній особі-підприємцю. Квитанція, яка додана до матеріалів справи є письмовим доказом перерахування грошових коштів саме ФОП ОСОБА_2 . Разом із тим, він не мав наміру позичати грошові кошти фізичній особі-підприємцю, тому вони й не є позикою.
Договір про надання послуг на який посилається відповідач, не є укладеним, оскільки ним не підписаний, що свідчить про відсутність його згоди на укладення вказаного договору.
Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, оскільки предметом позову не є позикові зобов`язання, а предметом позову є повернення безпідставно набутого майна.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2018 року ФОП ОСОБА_2 подав заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що мотиви і підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, які зазначені в касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки воно ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30 грудня 2016 року позивач перерахував на картковий рахунок відповідача, розміщений в АТ "Райффайзен Банк Аваль", картка НОМЕР_1, грошові кошти в сумі 20 000 грн із призначенням - "поповнення карткового рахунку від ОСОБА_1 ", що підтверджується копією квитанції від 30 грудня 2016 року.
05 травня 2017 року позивач звернувся до відповідача з листом, в якому зазначав, що неодноразово, усно просив повернути йому помилково перераховані грошові кошти в сумі 20 000 грн, однак, оскільки грошові кошти повернені не були він просить повернути їх у семиденний строк з дня отримання листа на картковий рахунок НОМЕР_2 позивача у ПАТ КБ "Приватбанк".
15 травня 2017 року відповідач листом відповів позивачу на його вимогу, датовану 05 травня 2017 року, в якому зазначив, що грошові кошти в сумі 20 000 грн були зараховані на його рахунок на підставі договору про надання послуг від 01 січня 2016 року № 0101/16.
В поданих запереченнях відповідач зазначає, що 28 грудня 2016 року на свою електронну адресу він отримав листа від позивача із проханням виготовити рахунок на 20 000 грн із врахуванням переведення грошових коштів у готівку з поміткою "Укртелеком".
30 грудня 2016 року на електронну адресу позивача відповідачем було надіслано договір від 01 січня 2016 року про надання юридичних послуг, акт про надання послуг № 30 від 31 грудня 2016 року та рахунок № 3 від 29 грудня 2016 року на оплату 20 000 грн. В надісланому договорі про надання правової допомоги на електрону адресу позивача було зазначено, що даний договір діє з моменту підписання його сторонами та до 01 січня 2017 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.