Постанова
Іменем України
28 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 202/7746/14-ц
провадження № 61-21274св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробничий центр № 1308",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 11 жовтня 2016 року у складі судді Зосименко С. Г. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2017 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробничий центр № 1308" (далі - ТОВ "ТВЦ № 1308"; товариство) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії.
Вимоги обґрунтовувала тим, що з 24 липня 2001 року вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах, займаючи посаду завідуючої виробництвом кафе № 1214 ТОВ " ТВЦ № 1308".
З 01 березня 2004 року відповідач не виплачує їй заробітної плати.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2008 року ТОВ "ТВЦ № 1308" визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.
Зазначала, що рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 18 лютого 2009 року з товариства на її користь була стягнута заборгованість із заробітної плати в сумі 21 502 грн.
Починаючи з 2009 року вона неодноразово зверталася до відповідача з проханнями звільнити її, надати довідку про середню заробітну плату та подати звіт до Державної служби зайнятості та Пенсійного фонду України (далі - ПФ України), які залишилися невиконаними.
У зв`язку з наведеним просила стягнути з ТОВ "ТВЦ № 1308" середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 01 січня 2009 року до 01 грудня 2014 року (71 місяць) у сумі 63 573 грн 31 коп., зобов`язати ТОВ "ТВЦ № 1308" звільнити її із займаної посади, видати їй трудову книжку із відповідним записом про роботу в товаристві, подати звіт до ПФ України щодо виконання рішення Індустріального районного суд міста Дніпропетровська від 18 лютого 2009 року по утриманих і нарахованих страхових внесках помісячно згідно з чинним законодавством.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2015 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "ТВЦ № 1308" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 01 вересня 2009 року до 01 грудня 2014 року в розмірі 63 573 грн 31 коп.
Зобов`язано ТОВ "ТВЦ № 1308" (арбітражного керуючого товариства) вчинити дії в порядку, визначеному статтею 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Кодексу законів про працю України, щодо звільнення ОСОБА_1, та здійснити усі належні працівникові виплати при звільненні.
Зобов`язано ТОВ "ТВЦ № 1308" після звільнення ОСОБА_1 видати їй трудову книжку.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суди зробили висновки про те, що позивач не була звільнена у передбаченому законом порядку, що є підставою для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити необхідні дії щодо її звільнення та видати трудову книжку з відповідними записами.
Інші вимоги суди визнали необґрунтованими.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 20 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції зазначив, що при розгляді справи суди не перевірили, чи здійснювало підприємство господарську діяльність після відкриття ліквідаційної процедури, чи виходила позивач у цей період на роботу, чи виконувала вона трудові функції, які б давали їй право на отримання відповідної винагороди в розумінні статті 94 КЗпП України та якими доказами таке підтверджується.
Суди не врахували того, що в межах ліквідаційної процедури порядок погашення вимог кредиторів, у тому числі заборгованості із заробітної плати, здійснюється у порядку, передбаченому статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що судам необхідно перевірити дотримання позивачем строку звернення, передбаченого статтею 233 КЗпП України, до суду з даним позовом.
Короткий зміст оскаржених судових рішень
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 11 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що 31 березня 2004 року позивач була звільнена у передбаченому законом порядку, про що зроблений відповідний запис у трудовій книжці, у зв`язку з чим підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання відповідача вчинити певні дії немає.
Короткий зміст касаційної скарги
У березні 2017 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2017 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 11 жовтня 2016 року та ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2017 року, відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Справу № 202/7746/14-ц передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник посилається на необґрунтованість оскаржених судових рішень про відмову у задоволенні її позову.
Зазначає, що при розгляді справи суди не звернули увагу на те, що станом на 31 березня 2004 року вона (позивач) не була звільнена, що підтверджується довідкою ліквідатора ТОВ "ТВЦ № 1308" від 05 жовтня 2011 року про те, що вона є працівником товариства, рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 18 лютого 2009 року про стягнення заборгованості із заробітної плати, а також наказом ліквідатора підприємства від 30 червня 2015 року № 5 про її звільнення з займаної посади.
Обставини справи
Суди встановили, що з 24 липня 2001 року ОСОБА_1 працювала в кафе № 1214 ТОВ "ТВЦ № 1308" завідуючою виробництвом.
Наказом ТОВ "ТВЦ № 1308" від 31 березня 2004 року ОСОБА_1 звільнена з роботи на підставі статті 38 КЗпП України.
У трудовій книжці ОСОБА_1 містяться записи від 24 липня 2001 року про прийняття її на роботу за переведенням у кафе № 1214 на посаду завідуючої виробництвом та від 31 березня 2004 року про звільнення за власним бажанням.