Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 761/11256/17
провадження № 61-31354сво18
Верховний Суд у складі Обʼєднаної Палати Касаційного цивільного суду:
Червинської М. Є. (суддя - доповідач), Гулька Б. І., Висоцької В. С., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
представник відповідача - Герасименко Тетяна Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва у складі судді Юзькової О. Л. від 08 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Білич І. М., Вербової І. М. від 26 липня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди, захист прав споживачів фінансових послуг.
Позовна заява мотивована тим, що 11 листопада 2015 року набрало законної сили рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2015 року у справі № 757/29091/14-ц, яким позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Терра Банк" (далі - ПАТ "Терра Банк"), публічного акціонерного товариства "Кристалбанк" (далі - ПАТ "Кристалбанк"), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, задоволено частково. Визнано за позивачем право на відшкодування за договором банківського вкладу № ВДР-163660:840 від 05 серпня 2014 року суми банківського вкладу у розмірі 1200 дол. США.
06 квітня 2016 року набрало законної сили рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 січня 2016 року у справі № 761/24672/15-ц, яким позов ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію та ліквідацію ПАТ "Терра Банк" Ірклієнка Ю. П., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково. Зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію та ліквідацію ПАТ "Терра Банк" усунути порушення бухгалтерського (банківського) обліку за договором банківського вкладу № ВДР-163660:840 від 05 серпня 2014 року шляхом поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1200 дол. США за вкладним рахунком позивача № НОМЕР_1 .
30 червня 2016 року набрало законної сили рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 червня 2016 року у справі № 761/7978/15-ц, яким позов ОСОБА_1 до ПАТ "Терра Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково. Визнано протиправними дії ПАТ "Терра Банк" зі скасування (видалення) банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1200 дол. США за вкладним рахунком позивача № НОМЕР_1 .
Позивач неодноразово протягом 2016 року зверталася до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявами про виплату відшкодування за вкладом, однак наразі вказані судові рішення відповідачем залишаються невиконаними.
Посилаючись на вказані обставини та на приписи статті 129 Конституції України, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Закон України "Про захист прав споживачів", з урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь суму невиплаченого гарантованого відшкодування за договором вкладу від 05 серпня 2014 року № ВДР-163660:840 в гривневому еквіваленті 16 038,52 грн; курсову різницю на суму вкладу 1 200 дол. США між офіційним курсом гривні до долару США на день початку виведення ПАТ "Терра Банк" з ринку 22 серпня 2014 року та курсом гривні за розрахунком станом на день ухвалення рішення у справі у розмірі 15 407,98 грн; 3% річних у сумі 1 154,77 грн, інфляційні втрати у сумі 11 401,73 грн та у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 16 038,52 грн невиплаченого гарантованого відшкодування за договором вкладу від 05 серпня 2014 року № ВДР - 163660:840; 15 407,98 грн курсову різницю на суму вкладу 1200 дол. США між офіційним курсом гривні до долару США; 1 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки відповідач тривалий час не виконує зобов`язання з виплати позивачу гарантованого відшкодування за договором вкладу, то остання має право на стягнення невиплаченого гарантованого відшкодування, курсової різниці, пов`язаної зі збільшенням курсу іноземної валюти та відшкодування моральної шкоди.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення відповідачем грошового зобов`язання з виплати гарантованого відшкодування, суд виходив із того, що положення статті 625 ЦК України не поширюється на спірні правовідносини, оскільки регулює грошове зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. Оскільки спірні правовідносини виникли з деліктних, а не договірних зобов`язань, то підстави для застосування частини другої статті 625 ЦК України відсутні.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2017 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 625 ЦК України, оскільки на час ухвалення рішення судом першої інстанції в банку введено тимчасову адміністрацію, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У серпні 2017 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов`язання з виплати гарантованого відшкодування та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що спірні правовідносини стосуються виплати суми гарантованого відшкодування за договором вкладу в неплатоспроможному банку, а відтак є грошовим зобов`язанням. Спірні правовідносини виникли не з рішення суду, як вважали суди, а безпосередньо із закону та є зобов`язальними. Відповідач не може бути звільнений від цивільно-правової відповідальності, встановленої частиною другою статті 625 ЦК України, за порушення гарантійного зобов`язання з виплати вкладу, з тих підстав, що при виплаті гарантованих сум відповідач покладається виключно на перелік, складений його працівником, так званою "уповноваженою особою". Фонд несе відповідальність за всі рішення, дії чи бездіяльність своєї "уповноваженої особи" щодо бухгалтерського обліку, складання переліків чи реєстрів, та за вчинення цією особою інших юридично значущих дій.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення невиплаченого гарантованого відшкодування, курсової різниці та моральної шкоди не було предметом апеляційного перегляду та не оскаржується в касаційному порядку, тому в цій частині не є предметом касаційного перегляду (стаття 400 ЦПК України).
У липні 2018 року представник ОСОБА_1 надав пояснення до касаційної скарги, у яких просив врахувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) та від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18), а також постанову колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 200/15256/15-ц (провадження № 61-3730св18).
08 квітня 2019 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 подали до Верховного Суду додаткові пояснення до касаційної скарги, у яких просять врахувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в адміністративній справі № 826/9960/15; колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2018 року у цивільній справі № 200/15256/15-ц (провадження № 61-3730св18), від 18 липня 2018 року у цивільній справі № 755/16117/16-ц (провадження № 61-1327св18).
08 травня 2019 року до Верховного Суду надійшли пояснення до справи ОСОБА_1 та її представника Бяліка Дана, у яких заявники зазначили, що відсутні підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 565/562/15-ц, оскільки у справі, яка переглядається, відмінний предмет та підстава позову, та суб`єктний склад учасників справи. Зобов`язання, яке виникло між позивачем та Фондом, є грошовим, а відтак підлягає застосуванню приписи частини другої статті 625 ЦК України. Такий висновок відповідає постановам Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18), від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), від 16 січня 209 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18). Предметну та суб`єкту юрисдикцію визначено правильно.
Узагальнені доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У жовтні 2017 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб до касаційного суду надав заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, у яких зазначив, що посилання позивача на понесення нею матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних втрат та необхідності відшкодування таких втрат та отримання компенсації від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, є необґрунтованими, оскільки суму вкладу стягнуто з відповідача у гривнях, еквівалентно офіційному курсу Національного банку України та стягнуто курсову різницю, що відшкодовує позивачу збитки пов`язані із здороженням валюти. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
08 травня 2019 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у яких зазначено, що відсутні підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 565/562/15-ц, оскільки у справі, яка переглядається, позов пред`явлено не до банку, а до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат з Фонду відсутні, оскільки прострочення Фондом зобов`язання з виплати гарантованого відшкодування не відбулося.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 761/11256/17 з Шевченківського районного суду м. Києва.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Зазначену справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди, захист прав споживачів фінансових послуг призначено до розгляду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019 року вказану справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала суду мотивована тим, що в різних палатах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду констатується наявність різного підходу щодо застосування статті 625 ЦК України у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед кредиторами за договорами банківського вкладу.
Ухвалою Верховного Суду у складі Обʼєднаної Палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року вказану справу прийнято до свого провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 11 листопада 2015 року набрало законної сили рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2015 року у справі № 757/29091/14-ц, яким позов ОСОБА_1 до ПАТ "Терра Банк", ПАТ "Кристалбанк", третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, задоволено частково. Визнано за позивачем право на відшкодування за договором банківського вкладу № ВДР-163660:840 від 05 серпня 2014 року суму банківського вкладу у розмірі 1200 дол. США.
30 червня 2016 року набрало законної сили рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 червня 2016 року у справі № 761/7978/15-ц, яким позов ОСОБА_1 до ПАТ "Терра Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково. Визнано протиправними дії ПАТ "Терра Банк" зі скасування (видалення) банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1200 дол. США за вкладним рахунком позивача № НОМЕР_1 .
06 квітня 2016 року набрало законної сили рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 січня 2016 року у справі № 761/24672/15-ц, яким позов ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію та ліквідацію ПАТ "Терра Банк" Ірклієнка Ю. П., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково. Зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію та ліквідацію ПАТ "Терра Банк" усунути порушення бухгалтерського (банківського) обліку за договором банківського вкладу № ВДР-163660:840 від 05 серпня 2014 року шляхом поновлення банківської проводки за квитанцією від 07 серпня 2014 року № 96834 на суму 1200 дол. США за вкладним рахунком позивача № НОМЕР_1 .
Оскільки відповідачем порушено право позивача на отримання виплати гарантованого відшкодування за вкладом в неплатоспроможному банку ПАТ "Терра Банк", вказані судові рішення не виконуються, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із указаним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій виходили із того, що положення статті 625 ЦК України до спірних правовідносин не поширюються, оскільки спірні правовідносини виникли з деліктних, а не договірних зобов`язань та такі вимоги заявлено поза процедурою, визначеною Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Таким чином, предметом позову в цій справі є застосування статті 625 ЦК України у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед кредиторами за договорами банківського вкладу
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду мотивована наявністю різного підходу щодо застосування статті 625 ЦК України у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед кредиторами за договорами банківського вкладу
Так, у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 565/562/15-ц зроблено правовий висновок про те, що у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. Установивши, що на момент ухвалення судом першої інстанції рішення від 13 жовтня 2016 року у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення ненарахованих процентів за договорами банківського вкладу, 3 % річних від простроченої суми за договорами банківського вкладу.