ПОСТАНОВА
Іменем України
17 вересня 2019 року
Київ
справа №633/179/16-а
адміністративне провадження №К/9901/11315/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року (судді: Бенедик А.П. (головуючий), Калиновський В.А., Старостін В.В.)
у справі № 633/179/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Харківської митниці ДФС
про скасування постанови у справі про порушення митних правил,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС, в якому просив скасувати постанову заступника начальника Харківської митниці ДФС - начальника управління боротьби з митними правопорушеннями Волокітіна Є.П. у справі про порушення митних правил №737/80700/15 від 24 травня 2016 року.
Печенізький районний суд Харківської області постановою від 29 червня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що саме громадянка-нерезидент ОСОБА_2 може бути суб`єктом правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України (далі - МК України), як така, що отримала податкову пільгу відповідно до статті 30 Податкового кодексу України, але не забезпечила використання транспортного засобу, відносно якого їй було надано пільги щодо сплати митних платежів, у тих цілях, у зв`язку з якими було надано такі пільги. На думку суду, в діях позивача відсутні ознаки порушення митних правил, тому оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Натомість Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 08 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив у зв`язку з наявністю в діях позивача складу порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, що свідчить про правомірність прийняття спірної постанови.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зокрема, позивач зазначає, що не використовував автомобіль на митній території України для особистих потреб, а як уповноважена особа Європейського агентства соціальної інформації намагався вивезти транспортний засіб з митної території України у строк до 07 грудня 2016 року.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02 грудня 2016 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1
У своїх запереченнях на касаційну скаргу Харківська митниця ДФС просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Відповідач вважає доводи касаційної скарги безпідставними та зазначає, що у разі передачі права на тимчасове ввезення транспортного засобу особистого користування від громадянина-нерезидента до громадянина-резидента, останній повинен сплатити всі митні платежі, які підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
30 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи про порушення митних правил встановили, що 01 грудня 2015 року о 19:00 в зону митного контролю МАПП "Гоптівка" у напрямку руху з України до Російської Федерації в`їхав легковий автомобіль "AUDI ALLROAD", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1
Під час проведення митних процедур о 20:57 01 грудня 2015 року на етапі розгляду поданих до митного оформлення документів, а саме: паспорту громадянина України, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 30 листопада 2013 року, встановлено, що згідно з даними Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС України автомобіль марки "AUDI ALLROAD", реєстраційний номер НОМЕР_1, ввезений громадянкою Російської Федерації ОСОБА_2 на митну територію України в зоні діяльності митного поста "Гоптівка" Харківської митниці ДФС 07 грудня 2014 року в режимі "тимчасове ввезення" з метою особистого користування.
Відповідно до висновку Харківського управління з питань експертизи та досліджень від 09 лютого 2016 року № 142005901-0210 вартість транспортного засобу "AUDI ALLROAD", реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на дату оцінки складає 278 045,08 грн.
Управлінням адміністрування митних платежів Харківської митниці ДФС надано розрахунок сум митних платежів, які підлягають сплаті при імпорті автомобіля "AUDI ALLROAD", реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на 1 грудня 2015 року, що становить 290 886,15 грн.
24 травня 2016 року за результатами розгляду справи про порушення митних правил № 737/80700/15 заступник начальника Харківської митниці ДФС - начальник управління боротьби з митними правопорушеннями Волокітін Є.П. прийняв постанову, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 % несплаченої суми митних платежів на суму 872 658,45 грн.
Своє рішення щодо прийняття вказаної постанови відповідач мотивує тим, що в діях позивача наявний склад порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена статтею 485 МК України, а саме використання транспортного засобу, відносно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.
Частиною першою статті 458 МК України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що склад такого порушення обумовлює наявність у діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру.
Перевіряючи правомірність висновків Харківської митниці щодо порушення позивачем митних правил, які були покладені в основу оскаржуваної постанови, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок тимчасового ввезення в Україну громадянами транспортних засобів особистого користування врегульовано МК України, а саме статтями 103-112, 380 Кодексу, та Конвенцією про тимчасове ввезення, прийнятою 26 червня 1990 року у м. Стамбулі, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 24 березня 2004 року № 1661-IV "Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення", зокрема положеннями Додатку С до Стамбульської конвенції.
Згідно з частиною першою статті 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Частиною шостою статті 104 МК України визначено, що для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна: 1) подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення; 2) у випадках, передбачених законодавством, надати органу доходів і зборів зобов`язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені органом доходів і зборів; 3) подати органу доходів і зборів дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством; 4) сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов`язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.