ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 761/41023/17
Провадження № 14-294цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ткачука О.С.,
суддів: Антонюк Н.О., Анцупової Т.О, Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.
розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання провести відшкодування коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року, прийняту у складі суддів Ігнатченко Н.В., Олійника В.І., Кулішенка Ю.М.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) щодо визнання правочину з перерахування ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" коштів 29 травня 2016 року на рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайловський" № НОМЕР_1 у сумі 125 000 грн, визнати незаконними дії Фонду щодо невнесення позивача до реєстру вкладників неплатоспроможного ПАТ "Банк Михайловський" та зобов`язати Фонд внести зміни до реєстру вимог кредиторів ПАТ "Банк Михайловський", включивши до нього ОСОБА_1, стягнути з Фонду кошти за вкладом позивача у ПАТ "Банк Михайловський" за договором № 980-024-000144335 від 30 жовтня 2015 року у розмірі вкладу у сумі 110 000 грн, 2 378 грн відсотків, нарахованих станом на день початку процедури виведення Фондом ПАТ "Банк Михайловський" з ринку, суму коштів 15 000 грн, перерахованих ОСОБА_1 на свій рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ "Банк Михайловський".
2. 16 липня 2018 року позивач уточнив свої позовні вимоги і просив стягнути з Фонду загальну суму коштів за вкладами у ПАТ "Банк Михайловський" у розмірі 125 000 грн та нараховані відсотки у розмірі 2 378 грн.
3. Позовна заява мотивована тим, що на виконання умов договору банківського вкладу, укладеного 30 жовтня 2015 року між ПАТ "Банк Михайлівський" та ОСОБА_1, останній розмістив на рахунках банку власні кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а банк зобов`язувався повернути йому кошти та виплатити відсотки в порядку та умовах, встановлених цим договором. Додатковою угодою від 02 листопада 2015 року сторони обумовили загальну суму вкладу у розмірі 110 000 грн. Дана сума була повністю внесена позивачем на відкритий на його ім`я у ПАТ "Банк Михайлівський" рахунок. Строк дії договору закінчувався 29 квітня 2016 року. Після закінчення дії договору, а саме 29 квітня 2016 року ОСОБА_1 додатково перерахував на свій рахунок у ПАТ "Банк Михайлівський" грошову суму у розмірі 15 000 грн. На момент закінчення договору банківського вкладу на рахунку позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" перебували кошти у загальному розмірі 125 000 грн та нараховані відсотки.
4. 29 квітня 2016 року між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" було укладено договір "Суперкапітал" (Новий) (з виплатою відсотків щомісячно), відповідно до якого він повинен був зарахувати 125 000 грн на поточний рахунок товариства, а останнє після спливу дії договору повернути кошти та виплатити нараховані відсотки. Позивач стверджував, що жодних дій з перерахування коштів на виконання даного договору він не вчиняв, ПАТ "Банк Михайлівський" самовільно перерахував належні йому грошові кошти ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", тим самим став повіреним за договором.
5. Позивач зазначав, що надані ним кошти для ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" через повіреного - ПАТ "Банк Михайлівський" були вкладом, який був повернутий 29 травня 2016 року на його поточний рахунок у банку із відсотками згідно укладеного договору.
6. Рішенням Національного банку України від 23 травня 2016 року ПАТ "Банк Михайлівський" визнано неплатоспроможним, а рішенням Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року відкликано банківську ліцензію ПАТ "Банк Михайлівський" і розпочато процедуру ліквідації банку.
7. 16 серпня 2016 року позивач звернувся із заявою до ПАТ "Банк Михайлівський" про включення його до реєстру вкладників банку і виплату гарантованого відшкодування.
8. У вересні 2016 року він отримав відповіді уповноваженої особи Фонду, в яких йому було повідомлено про невключення його до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Причиною такого рішення уповноважена особа Фонду вказала некчемність перерахування коштів 29 травня 2016 року ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на рахунок ОСОБА_1 у ПАТ "Банк Михайлівський" № НОМЕР_1 у сумі 125 000 грн.
9. Посилаючись на те, що належні йому грошові кошти так повернуто і не було, позивач просив їх стягнути у судовому порядку разом із нарахованими відсотками.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з Фонду на користь ОСОБА_1 на відшкодування коштів за договором від 30 жовтня 2015 року у розмірі вкладу 110 000 грн, 2 378 грн відсотків (станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку), суму коштів в розмірі 15 000 грн, перерахованих ОСОБА_1 на свій рахунок у ПАТ "Банк Михайлівський". Вирішено питання розподілу судових витрат.
11. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з початком процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський", який не виконав своїх зобов`язань перед позивачем, останній має право за рахунок коштів Фонду одержати гарантовану суму відшкодування коштів за договором банківського вкладу.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
12. Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
13. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що між сторонами спір виник з приводу права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн, який є публічно-правовим і пов`язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування, тому розгляд даної справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вимоги позивача про стягнення з Фонду коштів відносяться до цивільної юрисдикції.
15. Заявник зазначав, що Фонд за своїм призначенням є гарантом, який виступає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Договір між ним та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" сторонами був кваліфікований як позика, при цьому він не вчинив жодних дій стосовно перерахування коштів, а відтак договір є неукладеним.Перерахування ПАТ "Банк Михайлівський" 29 квітня 2016 року коштів вкладника на рахунок третьої особи суперечить закону. Фонд створений державою і наділений певними владними повноваженнями. При цьому Фонд, як і інші юридичні особи приватного права, може бути учасником цивільних відносин. Він також вправі укладати договори поруки, гарантії, позаяк інше не встановлено у законодавстві про його створення та діяльність. У всіх цих відносинах з контрагентами, які на загальноприватних засадах відбуваються у горизонтальній площині, не мають відносин владного підпорядкування, юридична особа виступає у якості кредитора або боржника і спори між контрагентами мають цивільно-правову форму і цивільно-процесуальне опосередкування.
Позиція інших учасників справи
16. У відзиві на касаційну скаргу Фонд погодився з висновком апеляційного суду щодо визначення юрисдикційності цього спору суду адміністративної юрисдикції з огляду на характер спірних правовідносин.
17. Фонд також зазначав, що у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Фонд створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання. Фонд не є гарантом в розумінні статті 560 ЦК України, вкладник неплатоспроможного банку не є бенефіціаром, а неплатоспроможний банк не виступає принципалом у спірних правовідносинах. Зважаючи на особливий статус Фонду, як державної установи та на відсутність гарантій з боку Фонду позивачу на забезпечення виконання договору вкладу, посилання в касаційній скарзі на положення вказаної статті Фонд вважає некоректним.
Рух справи в суді касаційної інстанції
18. 25 березня 2019 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
19. 13 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до судового розгляду.
20. Відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
21. 22 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
22. Мотивував тим, що ОСОБА_1 оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
23. 06 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Позиція Верховного Суду
24. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
25. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
26. У ч. 3 ст. 3 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIIIвизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
27. Статтею 1 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
28. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України у зазначеній редакції, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.