У Х В А Л А
11 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 2340/3856/18
Провадження № 11-839апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі № 2340/3856/18 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора управління з питань державної реєстрації Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Носок Лесі Миколаївни (далі - державний реєстратор), треті особи: Черкаська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прайм Буд", Придніпровський відділ державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання протиправним і скасування рішеннята
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора, у якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно з індексним номером 22174861 від 18 червня 2015 року та внесенню записів за цим рішенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 22174861 від 18 червня 2015 року;
- скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а саме реєстрацію права власності Черкаської міської ради на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (індексний номер нерухомого майна 661095171101), номер запису про право власності 10084589;
- скасувати свідоцтво про право власності серія та номер 39273833 від 18 червня 2015 року, видавник: Реєстраційна служба Черкаського МУЮ.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року, закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 у травні 2019 року подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03 червня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 07 серпня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
За правилами частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Оскільки в касаційній скарзі позивачка просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.
З огляду на те, що предметом перегляду в цій справі є судові рішення судів першої та апеляційноїінстанцій, зокрема, щодо правильності застосування судами норм процесуального законодавства, а характер спірних правовідносин не вимагає участі сторін у судовому засіданні, незважаючи на клопотання позивачки про розгляд справи за її участю, Велика Палата Верховного Суду призначає розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами без виклику учасників справи.
При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.