Постанова
Іменем України
11 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 320/8278/16-к
провадження № 51- 2690км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В.М.,
суддів Єремейчука С.В., Стороженка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І.В.,
прокурора Дронової І.С.,
виправданого ОСОБА_1,
захисника Дуди С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Гончара Д.С., який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 18 лютого 2019 року у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016080140003682 від 20 липня 2016 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Мелітополь Запорізької області, який має вищу освіту, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1, не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.171 Кримінального кодексу України (далі-КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За вироком Мелітопольського міжрайонного суду Запорізької області від 27 листопада 2017 року ОСОБА_1 обвинуваченого за ч. 1 ст. 171 КК, виправдано у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачувався у скоєнні злочину за таких обставин.
20 липня 2016 року приблизно о 09:30, перебуваючи у приміщенні Комунального підприємства "Телерадіокомпанія "Мелітополь" Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - КП "ТРК "Мелітополь"), розташованому на 9-му поверсі будівлі готелю "Мелітополь" (вул. Майдан Перемоги, 3), ОСОБА_1, маючи умисел на перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, з метою створення перешкод для належної роботи підприємства, оперативного інформування телеглядачів і радіослухачів про суспільно-політичні події в Україні, у Мелітопольському районі та місті Мелітополі, всупереч порядку прийняття та призначення на посаду керівника підприємства, самовільно зайняв приміщення службового кабінету директора зазначеного підприємства, заявивши про свій намір у подальшому здійснювати керівництво цим підприємством. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1, якими було створено перепони належній роботі підприємства, 20 липня 2016 року КП "ТРК "Мелітополь" втратило можливість здійснити трансляцію ефіру запланованих програм та передач, які висвітлюють діяльність Мелітопольської міської ради Запорізької області та її виконавчого комітету відповідно до програми "Соціальне замовлення місцевому телебаченню та підтримка комунального телебачення", затвердженої рішенням сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області від 25 грудня 2015 року №1/39, тим самим ОСОБА_1 здійснив втручання у діяльність журналістів КП "ТРК "Мелітополь", чим перешкодив вільному та своєчасному поширенню інформації.
Згідно з пред`явленим обвинуваченням дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано як перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, тобто вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 171 КК.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 18 лютого 2019 року вирок Мелітопольського міжрайонного суду Запорізької області від 27 листопада 2017 року щодо виправданого ОСОБА_1 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Запорізького апеляційного суду від 18 лютого 2019 року у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції в іншому складі суду.
Істотним порушенням кримінального процесуального закону, на думку прокурора, є неналежне спростування доводів прокурора, чим суд апеляційної інстанції порушив приписи ч. 2 ст.419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Зокрема, в апеляційній скарзі прокурор звертає увагу на те, що відповідно до змісту ст. 374 КПК мотивувальна частина вироку у разі визнання особи виправданою має містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлено особі і визнано судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Прокурор стверджує, що апеляційним судом не дано оцінки показанням свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, які стверджували, що причинами невиходу в ефір програм та випусків новин стала не відсутність постачання електроенергії у приміщення комунального підприємства, а відсутність конкретних завдань та моральний тиск з боку ОСОБА_1 Прокурор посилається на те, що апеляційний суд не дав оцінки його доводам, щодо порушення порядку призначення та звільнення керівника комунального підприємства, що ОСОБА_1 був призначений всупереч законодавству, а також цей суд не дав належної правової оцінки висновкам місцевого суду щодо можливості посягання під час вчинення злочину лише на особу журналіста і недопущення можливості перешкоджання законній професійної діяльності конкретного засобу масової інформації юридичної особи.
Позиція учасників судового провадження
Виправданий ОСОБА_1, у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора вказує, що ухвала Запорізького апеляційного суду від 18 лютого 2019 року є законною та такою, що відповідає нормам КПК. Зазначає, що апеляційний суд повно та всебічно дослідив доводи касаційної скарги прокурора, дав їм належну оцінку з урахуванням обставин справи встановлених судом першої інстанції. Також, вказує, що встановлені вироком суду обставини не підтверджують в його діях умислу направленого на перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. Просить касаційний кримінальний суд відмовити у задоволенні касаційної скарги прокурора.
Представник КП "ТРК "Мелітополь", у письмових поясненнях, які є аналогічними доводам у його апеляційній скарзі, підтримав касаційну скаргу прокурора. Просить скасувати ухвалу Запорізького апеляційного суду від 18 лютого 2019 року напідставах істотного порушення кримінального процесуального закону, посилаючись на те, що місцевим та апеляційним судами помилково зроблено висновки, що дії з перешкоджання професійній діяльності журналіста можуть бути вчинені лише щодо журналіста як фізичної особи, та вказує, що об`єктивна сторона ст. 171 КК полягає у суспільно небезпечних діяннях, якими обмежується можливість виконання журналістами чи засобами масової інформації їх професійних обов`язків.
У судовому засіданні прокурор не підтримала доводи викладені в касаційній скарзі прокурора Гончара Д.С., який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанційі зазначила про те, що в діях ОСОБА_1 відсутні обов`язкові ознаки злочину передбаченого диспозицією ч. 1 ст. 171 КК.
Виправданий ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав доводи викладені в своїх запереченнях на касаційну скаргу прокурора Гончара Д.С. та просив суд залишити без змін ухвалуЗапорізького апеляційного суду від 18 лютого 2019 року, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Захисник Дуда С.М. в судовому засіданні підтримав позицію підзахисного ОСОБА_1 погодився з висновками викладеними в ухвалі Запорізького апеляційного суду від 18 лютого 2019 року, просив суд відхилити касаційну скаргу прокурора.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Стаття 171 КК передбачає кримінальну відповідальність за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (у редакції Закону № 993-VIII від 04 лютого 2016 року, який набрав законної сили з 03 березня 2016 року).
Зокрема, диспозиція ч. 1 вказаної статті в редакції, чинній на час вчинення кримінального правопорушення, передбачала кримінальну відповідальність за "незаконне вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених журналістом матеріалів і технічних засобів, якими він користується у зв`язку із своєю професійною діяльністю, незаконна відмова у доступі журналіста до інформації, незаконна заборона висвітлення окремих тем, показу окремих осіб, критики суб`єкта владних повноважень, а так само будь-яке інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності".
Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом,і винний при цьому повинен усвідомлювати, що своїми діями перешкоджає законній діяльності журналіста, передбачає суспільно небезпечні наслідки таких дій і бажає їх вчинити.
З об`єктивної сторони перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності є діянням, що неправомірно ускладнює або унеможливлює здійснення такої діяльності.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.