Постанова
Іменем України
09 вересня 2019 року
м. Київ
справа №433/48/17
провадження № 61-28315 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 24 березня 2017 року у складі судді
Крівоклякіної Н. В. та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 23 травня 2017 року у складу колегії суддів: Лозко Ю. П., Єрмакова Ю. В., Назарової М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі АТ "Укрексімбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 18 липня 2013 року між
АТ "Укрексімбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0122038363БН/2013-07, згідно умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 5 200,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою 36,00 процентів річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим строком повернення до 30 грудня 2013 року.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором станом на 14 грудня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 4 507,76 грн, яка складається: із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 327,14 грн; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 2 180,62 грн.
Посилаючись на наведене, АТ "Укрексімбанк" просило стягнути з
ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 507,76 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 24 березня 2017 року у задоволені позову АТ "Укрексімбанк" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що АТ "Укрексімбанк" не надав належних та допустимих доказів на підтвердження укладення між банком та ОСОБА_1 кредитного договору та неналежного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором за відсутності наданого суду кредитного договору №0122038363БН/2013-07 від 18 липня
2013 року. Суд відхилив посилання позивача на наявність розрахунку заборгованості за кредитним договором, як на підставу своїх вимог, оскільки за відсутності в матеріалах справи кредитного договору неможливо дійти висновку про наявність зазначеної банком суми заборгованості.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу АТ "Укрексімбанк" залишено без задоволення, заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 24 березня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог АТ "Укрексімбанк" з підстав не можливості встановлення обставин, на які посилається позивач, за відсутності наданих банком належних та допустимих доказів на підтвердження укладення між сторонами кредитного договору від
18 липня 2013 року та надання відповідачу кредитних коштів. Посилання АТ "Укрексімбанк" на те, що договір між банком та ОСОБА_1 був укладений у м. Луганську, на території, на якій здійснюється антитерористична операція, а тому кредитна справа відповідача залишилась у приміщенні філії банку у
м. Луганську, не звільняють його від доказування фактів, якими він обгрунтовує свої вимоги.
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
У червні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга
АТ "Укрексімбанк", у якій заявник просив скасувати заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 24 березня 2017 року і ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 23 травня 2017 року, та ухвалити у справі нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки наданій банком виписці з особового рахунку відповідача, з якої можна встановити всі здійснені операції за кредитом, в тому числі й факт надання позичальнику кредитних коштів. Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що кредитний договір було укладено між відповідачем та банком в особі філії банку у м. Луганську, що знаходиться на території, на якій здійснюється антитерористична операція, а том банк не має доступу до нього.
Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних справ і кримінальних справ від 19 липня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
21 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.