Постанова
Іменем України
11 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 757/6306/16-ц
провадження № 61-10992св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач -фізична особа-підприємець ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета
спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Насобіна Ганна Олександрівна,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4
(далі - ФОП ОСОБА_4 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування квартири та переведення права власності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору
купівлі-продажу від 17 грудня 2014 року ОСОБА_5 продав ОСОБА_3
40% частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Камілла" (далі - ТОВ "Торговий дім "Камілла") за 8 000 000 грн. ОСОБА_3 зареєстрував частку у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім "Камілла" на своє ім`я, однак кошти за неї продавцю не сплатив.
05 травня 2015 року між позивачем та ОСОБА_5 укладено договір про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім "Камілла" та про заміну первісного кредитора на нового.
ОСОБА_3 не виконав своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім "Камілла"
від 17 грудня 2014 року.
12 лютого 2015 року між ОСОБА_6, яка діяла в інтересах ОСОБА_3, та ОСОБА_7 укладено договір дарування квартири № 133, відповідно до умов якого ОСОБА_3 подарував своїй матері ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_2 .
Позивач вважав договір дарування квартири від 12 лютого 2015 року недійсним, у зв`язку із його фіктивністю, як такий, що укладався з метою приховання майна ОСОБА_3 від кредиторів, тобто без створення правових наслідків передбачених договором, що дало можливість
ОСОБА_3 ухилитися від сплати боргу за договірним зобов`язанням та звернення стягнення на майно.
За таких обставин позивач просив визнати недійсним договір дарування квартири від 12 лютого 2015 року № 133, укладений між ОСОБА_6, яка діяла від імені ОСОБА_3, та ОСОБА_2 у зв`язку із його фіктивністю з моменту укладення; здійснити переведення права власності на квартиру
АДРЕСА_2 загальною площею 330, 40 кв.м, житловою площею 167, 80 кв.м з відповідача ОСОБА_2 на нього, в рахунок погашення частини боргу ОСОБА_3 за договором про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "ТД "Камілла".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року, ухваленим у складі судді Литвинової І. В., в задоволенні позову
ФОП ОСОБА_4 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними. На момент вчинення оспорюваного правочину квартира, яка була предметом дарування не перебувала під обтяженням, а тому власник майна мав право вільно розпоряджатися своєю власністю.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 загальною площею 330, 40 кв.м, житловою площею 167, 80 кв.м, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 12 лютого 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Насобіною Г. О. та зареєстрований за № 133.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що відповідачі уклали оспорюваний правочин з метою ухилення в подальшому відповідачем ОСОБА_3 від виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі
ТОВ "Торговий дім "Камілла" від 17 грудня 2014 року.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині переведення на позивача права власності на квартиру, апеляційний суд зазначив, що законодавством України не передбачено такого способу захисту прав стягувача як переведення права власності в порядку погашення боргу, а питання щодо передачі стягувачу майна боржника вирішуються на стадії виконання судового рішення про погашення заборгованості.
Короткий зміст вимог касаційної скарг
У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду,
представник ОСОБА_3 - адвокат Грушко О. О., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року та залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду,
представник ОСОБА_2 - адвокат Рибчинчук Д. А. посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року та залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3, витребувано з Печерського районного суду м. Києва матеріали цивільної справи № 757/6306/16-ц та зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 23 травня 2019 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
У липні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що договір дарування укладено відповідачами до відступлення права вимоги ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_4 та відкриття провадження у цивільній справі № 370/1226/15-ц за позовом
ФОП ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу.
ОСОБА_3 вважав, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про порушення прав ФОП ОСОБА_4 укладенням договору дарування та не спростував висновків суду першої інстанції в цій частині.
Просив врахувати, що виконує рішення суду про сплату коштів на користь ФОП ОСОБА_4, а тому відсутні підстави вважати, що він недобросовісно ставиться до виконання зобов`язань перед позивачем та ухиляється від сплати заборгованості.
Вважав безпідставними посилання апеляційного суду на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22 жовтня 2018 року у справі № 654/1528/17 та від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц.
Крім того, зазначив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2, укладаючи оспорюваний правочин не вводили в оману один одного або ж третіх осіб.
На момент укладення оспорюваного договору квартира, яка була предметом дарування не була єдиним об`єктом нерухомого майна, що перебував у власності ОСОБА_3 .
Також вказував на порушення проведення автоматичного розподілу справ між суддями апеляційного суду, а саме те, що при визначенні
судді-доповідача суддю Левенця Б. Б. було виключено з переліку суддів, серед яких відбувався вибір, з підстав його перебування у відпустці. При цьому, вказаного суддю не виключено зі списку суддів серед яких відбувався добір при обранні суддів-учасників колегії. На думку заявника, вибір судді Левенця Б. Б. до складу учасників колегії відбувся із порушенням автоматичного розподілу справ між суддями, оскільки останній на час здійснення розподілу перебував у відпустці.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована неналежним відступленням ОСОБА_5 ФОП ОСОБА_4 права вимоги боргу в сумі
8 000 000 грн, оскільки останнім не надано доказів отримання
ОСОБА_3 договору про відступлення права вимоги та повідомлення про виконання грошового зобов`язання на користь нового кредитора.
Також просила врахувати, що спірний правочин укладено 12 лютого
2015 року, тобто до настання строку виконання ОСОБА_3 грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий Дім "Камілла" від 17 грудня 2014 року, строк виконання якого було встановлено до 18 лютого 2015 року.
Вказала на помилковість висновку апеляційного суду про доведення того, що договір дарування укладався з метою приховання майна ОСОБА_3, оскільки вказані обставини не підтверджені належними і допустимими доказами та є припущеннями.
Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційні скарги
ФОП ОСОБА_4 у відзивах на касаційні скарги вважав касаційні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_2 такими, що не підлягають задоволенню, оскільки їх доводи не спростовують висновків апеляційного суду, а оскаржене судове рішення ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства. Апеляційним судом до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права, при розгляді справи не було допущено порушення норм процесуального права.
Просив врахувати, що оспорюваний договір укладено між сторонами, які є близькими родичами та сторони договору не передбачали реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.
Вказував на правильність висновку апеляційного суду про те, що дії відповідачів були направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховання майна від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 17 грудня 2014 року між ОСОБА_3 та
ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім "Камілла", відповідно до умов якого
ОСОБА_5 передав належну йому частку у статутному капіталі товариства у розмірі 40%, а ОСОБА_3 прийняв вказану частку у власність та зобов`язався сплатити за неї грошову суму в розмірі, в порядку та на умовах, викладених у договорі.
Вказаним договором передбачено, що вартість відчужуваної частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім "Камілла" у розмірі 40% становить 8 000 000 грн, які ОСОБА_3 зобов`язався сплатити ОСОБА_5 протягом 60 календарних днів з моменту укладення та підписання цього договору, а ОСОБА_5 зобов`язався прийняти вказані грошові кошти.
Із пункту 7 вказаного договору суди встановили, що право власності на частку у статутному капіталі переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору та державної реєстрації змін до установчих документів, відповідно до статті 89 ЦК України.
14 січня 2015 року ОСОБА_3 зареєстрував частку у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім "Камілла" на своє ім`я, однак кошти за цю частку продавцю не сплатив.
05 травня 2015 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім "Камілла" та про заміну первісного кредитора на нового.
Із пункту 1.3 договору про відступлення права вимоги суди встановили, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі і право вимоги, що виникне в майбутньому щодо сплати боргу, враховуючи пеню, індекс інфляції, 3% річних, інші права, що забезпечували б виконання договору, тощо.
Згідно пункту 1.5 договору від 05 травня 2015 року первісний кредитор стає майновим поручителем за виконання боржником зобов`язань за договором купівлі-продажу в розмірі 20 000 грн.
Суди також встановили, що 06 травня 2015 року та 12 травня 2015 року позивач направив ОСОБА_3 повідомлення про укладений договір щодо відступлення права вимоги та про зміну первісного кредитора, вимагаючи сплатити борг протягом 3-х днів шляхом переведення грошових коштів на його рахунок як нового кредитора, вказавши, що ОСОБА_5 надав майнову поруку новому кредитору за виконання боржником грошового зобов`язання у розмірі 20 000 грн.
12 лютого 2015 року між ОСОБА_6, яка діяла в інтересах свого чоловіка ОСОБА_3, та ОСОБА_2 (мати ОСОБА_3 ) укладено договір дарування квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 .
Крім того, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_3 вчинив і інші правочини щодо відчуження належного йому майна на користь своєї матері ОСОБА_2 , а саме 2 договори дарування квартир: договір дарування квартири АДРЕСА_3 від 26 лютого 2015 року, договір дарування квартири АДРЕСА_4 від 20 травня 2015 року;
та 7 договорів дарування земельних ділянок: від 15 квітня 2015 року зареєстрований за № 447; від 15 квітня 2015 року зареєстрований за № 439; від 15 квітня 2015 року зареєстрований за № 443; від 20 квітня
2015 року зареєстрований за № 465; від 20 квітня 2015 року зареєстрований за № 468; від 20 квітня 2015 року зареєстрований за № 466; від 20 квітня 2015 року зареєстрований за № 467.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2017 року у справі № 370/1226/15-ц стягнуто із ОСОБА_3 на користь
ФОП ОСОБА_4 7 980 000 грн, як невиконане зобов`язання за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім "Камілла" від 17 грудня 2014 року та договором про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім "Камілла" від 05 травня 2015 року, інфляційні
втрати - 4 192 000 грн, та 3% річних від простроченої суми - 370 189,39 грн.
Рішенням апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_3 не сплатив кошти за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі
ТОВ "Торговий дім "Камілла" від 17 грудня 2014 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.