Постанова
Іменем України
09 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 644/424/17
провадження № 61-8855св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державне підприємство "Завод "Електроважмаш",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - виконуючий обов`язки директора державного підприємства "Завод "Електроважмаш" Костюк Дмитро Васильович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, у складі судді Матвієвської Г. В., від 07 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П., від 28 березня 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до державного підприємства "Завод Електроважмаш" (далі - ДП "Завод "Електроважмаш"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконуючий обов`язки директора ДП "Завод "Електроважмаш" Костюк Д. В., про визнання незаконним та скасування наказу про ліквідацію управління технічного переоснащення заводу, визнання незаконним та скасування наказу про розірвання трудового договору, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона працювала на посадах начальника бюро обладнання, планування та техпереоснащення заводу "Електроважмаш" у відділі технічного розвитку та переоснащення заводу (обліковий шифр 202), начальником бюро придбання обладнання управління технічного переоснащення заводу (обліковий шифр 230). Наказом № 1599-к від 22 грудня 2016 року, підписаним виконуючим обов`язки директора ДП "Завод "Електроважмаш" Костюком Д. В., її було звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, на підставі раніше виданого наказу № 345 від 10 жовтня 2016 року. Вказані накази та звільнення з займаної посади позивач вважає незаконними, оскільки її звільнення проведено без попередньої згоди первинної профспілкової організації ДП "Завод "Електроважмаш" та у зв`язку із фактичною відсутністю скорочення штатів на підприємстві, чим порушено вимоги статті 43 КЗпП України.
Із урахуванням викладеного, позивач просила позов задовольнити, визнати незаконним та скасувати наказ про ліквідацію управління технічного переоснащення заводу № 345 від 10 жовтня 2016 року, визнати незаконним та скасувати наказ про розірвання трудового договору № 1599-к від 22 грудня 2016 року, поновити її на роботі на посаді начальника бюро придбання обладнання управління технічного переоснащення ДП "Завод Електроважмаш" та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що адміністрація підприємства дотрималась процедури звільнення, яка передбачена нормами КЗпП України, а відтак звільнення вважається законним і підстави для поновлення на роботі ОСОБА_1 відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 28 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2018 року -без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки при звільненні позивача із займаної посади роботодавцем дотримано процедуру звільнення. Роботодавець звертався до профспілкового органу про надання згоди на звільнення позивача із займаної посади у зв`язку із скороченням штату чисельності працівників, позивачу було запропоновано вакантні посади на підприємстві. Районним судом також надано належну оцінку тим обставинам, щозвільнення відбулось з дотриманням вимог статті 49-2 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 березня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій прийняли оскаржувані рішення із порушенням вимог чинного законодавства України, не в повному обсязі з`ясували обставини справи. Звільнення відбулось із порушенням частини першої статті 43 КЗпП України, без попередньої згоди профспілкової організації, членом якої є позивач. Судами не з`ясовано, чи мали місце зміни в організації, виробництва і праці, не перевірено наявність доказів пропонування посад, які відповідають досвіду та кваліфікації позивача. Заявник вважає, що жодного скорочення штату не відбулося, а мала місце фактично завуальована зміна найменувань структурних підрозділів. Наказ про ліквідацію управління технічного переоснащення заводу № 345 від 10 жовтня 2016 року підписаний неуповноваженою на те особою.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ДП "Завод "Електроважмаш"посилається на те, що права ОСОБА_1 роботодавцем не порушено, а вивільнення здійснено відповідно до вимог діючого законодавства і є правомірним, жодного порушення прав позивача не було виявлено, а тому немає підстав для скасування наказів № 345 від 10 жовтня 2016 року та № 1559-к від 22 грудня 2016 року. Суди, із урахуванням встановлених обставин справи, дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом № 19 від 20 січня 1982 року ОСОБА_1 прийнято на посаду інженера-технолога ІІІ категорії у відділ головного технолога Харківського заводу "Електроважмаш", що підтверджується відповідним записом в її трудовій книжці (т. 1, а. с. 85).
Наказом № 51-К від 20 січня 2009 року ОСОБА_1 переведено на посаду начальника бюро обладнання, планування та технічного переоснащення заводу.
Наказом № 852-К від 26 червня 2013 року ОСОБА_1 переведено на посаду начальника бюро придбання обладнання відділу обладнання управління технічного переоснащення заводу (обл. шифр 230) (т. 1, а. с. 85).
Наказом № 345 від 10 жовтня 2016 року про ліквідацію управління технічного переоснащення заводу ліквідовано управління технічного переоснащення заводу (обліковий шифр 230), скорочено чисельність та штат працівників (т. 1, а. с. 56 - 58).
ОСОБА_1 від підпису щодо ознайомлення із вказаним наказом відмовилася. Копію наказу на своє прохання отримала нарочно (а. с. 59).
Відділом по роботі з персоналом ОСОБА_1 протягом строку попередження про заплановане вивільнення у зв`язку з ліквідацією управління пропонувалися наявні на підприємстві вакантні посади, однак позивач відмовлялася від ознайомлення з вакансіями, що підтверджується актами про відмову від ознайомлення з вакансіями від 07 листопада 2016 року, 17 листопада 2016 року та 05 грудня 2016 року (т.1, а. с. 67-69).
Наказом № 311 від 27 вересня 2016 року в. о. директора ДП "Завод "Електроважмаш" Гордій О. А. у зв`язку з впровадженням організаційної структури підприємства, введеної в дію згідно з наказом в. о. директора від 08 серпня 2016 року № 238, створено відділ технічного переоснащення заводу (обліковий шифр 230) з підпорядкуванням заступнику головного інженера з підготовки виробництва та автоматизації підприємства та затверджено штатний розпис відділу (т. 1, а. с. 70, 77).
Рішення первинної профспілки про надання згоди на звільнення не було прийняте, про що свідчить витяг з протоколу № 61 засідання профспілкового комітету ППО ДП заводу "Електроважмаш" від 21 грудня 2016 року (т. 1, а. с. 78).
Резолютивна частина протоколу засідання профспілкового комітету ППО ДП заводу "Електроважмаш" від 21 грудня 2016 року викладена у наступній редакції:
"При проведенні голосування про погодження надання згоди профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_1 згідно з пункту 1 статті 40 КЗпП України встановлено, що за це рішення проголосувало 3 члени профспілкового комітету, з 15, які входять до його складу. Такої кількості голосів недостатньо для ухвали зазначеного рішення.
При проведенні голосування про відмову надання згоди профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_1 згідно з пункту 1 статті 40 КЗпП України встановлено, що за це рішення проголосувало 6 членів профспілкового комітету, з 15, які входять до його складу. Такої кількості голосів недостатньо для ухвали зазначеного рішення.
При проведенні голосування встановлено, що утримались 6 членів профспілкового комітету, з 15, які входять до його складу.
Всього в голосування прийняли участь 15 членів профспілкового комітету з 15, що входять до його складу.
Зважаючи на вищезазначене, рішення із зазначеного питання порядку денного профспілковим комітету не ухвалено" (т. 1, а. с. 124-126).
22 грудня 2016 року було видано наказ № 1599-К від 22 грудня 2016 року, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника бюро придбання обладнання управління технічного переоснащення заводу (обл. шифр 230) у зв`язку зі скороченням штату працівників, зумовленого ліквідацією управління технічного переоснащення заводу з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку (т. 1, а. с. 79).
З наказом № 1599-К від 22 грудня 2016 року ОСОБА_1 ознайомлено зі змістом наказу та запропоновано отримати наказ та трудову книжку, від чого позивач відмовилась, про що складено акти 22 грудня 2016 року (т. 1, а. с. 81, 82). Копію наказу на адресу позивача направлено поштою (т. 1, а. с. 87, 88).
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.