П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 826/1622/18
Провадження № 11-324апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі - уповноважена особа Фонду, ПАТ "Дельта банк" відповідно), третя особа - Фонд, про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2018 року (суддя Скочок Т. О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року (судді Чаку Є. В., Файдюк В. В., Мєзєнцев Є. І.),
УСТАНОВИЛА:
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень, просила:
- визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину про розірвання договору іпотеки від 8 лютого 2008 року № 76774, укладеного між ПАТ "Дельта банк" і ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко Д. В. 24 лютого 2015 року;
- скасувати рішення уповноваженої особи Фонду, оформлене повідомленням від 4 серпня 2017 року № 5513 про визнання нікчемним правочину про розірвання договору іпотеки від 8 лютого 2008 року № 76774, укладеного між ПАТ "Дельта банк" і ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко Д. В. 24 лютого 2015 року;
- зобов`язати уповноважену особу Фонду утриматись від вчинення дій щодо застосування наслідків нікчемності правочину (розірвання договору іпотеки від 8 лютого 2008 року № 76774, укладеного між ПАТ "Дельта банк" і ОСОБА_1 та посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко Д. В. 24 лютого 2015 року за реєстровим № 166.
Під час розгляду справи, суди установили такі фактичні обставини.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 2 березня 2015 року № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 2 березня 2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта банк", згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.
На підставі постанови Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" від 2 жовтня 2015 року № 664, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" від 2 жовтня 2015 року № 181. Відповідно до вказаного рішення розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та призначено уповноважену особу Фонду.
На виконання положень статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року
№ 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон
№ 4452-VI) комісією з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, згідно з протоколом від 4 серпня 2017 року № 66/1, затверджено результати перевірки, якою виявлено нікчемність договору про розірвання договору іпотеки від 8 лютого 2008 року № 76774, укладеного 24 лютого 2015 року між ПАТ "Дельта банк" та ОСОБА_1 .
Наказом ПАТ "Дельта банк" (ліквідація) "Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)" від 31 серпня 2017 року № 378, у зв`язку з виявленням факту нікчемності вказаного договору, визначено поновити у бухгалтерському обліку банку забезпечення за договором іпотеки від 8 лютого 2008 року № 76774, укладеним з ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округуСтепаненком Д. В.; направити ОСОБА_1 повідомлення про нікчемність правочину, згідно зі статтею 38 Закону № 4452-VI, договору про розірвання договору іпотеки від 8 лютого 2008 року № 76774, укладеного 24 лютого 2015 року між банком та ОСОБА_1 ; розпочати претензійно-позовну роботу щодо застосування наслідків нікчемності правочину.
Уповноваженою особою Фонду 4 серпня 2017 року за № 5513 ОСОБА_1 направлено повідомлення про нікчемність правочинів.
Не погодившись із зазначеним повідомленням, ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду із позовом за захистом порушених прав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року, закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки позивач оскаржує дії та наказ про віднесення правочину до нікчемного, вчинені та виданий уповноваженою особою Фонду не як суб`єктом владних повноважень, а як органом управління банком, що здійснює заходи із забезпечення збереження його активів і запобігання втрати майна та грошових коштів, такий спір не є публічно-правовим.
21 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У відзиві на касаційну скаргу уповноважена особа Фонду вважає, що судові рішення є законними, постановлені з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 18 лютого 2019 року відкрив касаційне провадження у справі, а ухвалою від 2 квітня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 5 квітня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Саприкіній І. В.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року прийнято та призначено цю справу до розглядв порядку письмового провадження без виклику її учасників на 4 вересня 2019 року.
7 червня 2019 року згідно з розпорядженням керівника апарату Верховного Суду № 16/0/30-19, виданого на підставі рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 12 "Про дострокове вибуття судді Саприкіної І. В. зі складу Великої Палати Верховного Суду", відповідно до підпункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, та пункту 3.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 7 червня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенку О. Б.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (частина перша статті 4 КАС).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
Законом № 4452-VI установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.