ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду
у справі № 920/85/18 (провадження № 12-268гс18)
Постановою Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) від 18 червня 2019 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця Василенка Є. В. (далі - позивач, ФОП Василенко Є. В. ) до Управління Державної служби охорони при УМВС України в Сумській області(змінено назву на «Управління поліції охорони в Сумській області Національної поліції України»;далі - відповідач, управління поліції охорони) про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням обов`язків за договором, касаційну скаргу відповідача задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2018 року та рішення Господарського суду Сумської області від 14 червня 2018 року скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до встановлених судами фактичних обставин справи 22 травня 2014 року між ФОП Василенком Є. В. та відповідачем укладено договір № 14-000097414-65 про надання підрозділом Державної служби охорони при МВС України послуг з централізованого спостереження, реагування та обслуговування систем тривожної й охоронної сигналізації на об`єкті - належному позивачу на праві власності магазині «Провіант» (далі - договір).
08 квітня 2017 року невстановленими особами було здійснено розбійний напад на магазин «Провіант», зловмисниками зв`язано охоронця та зламано металевий сейф, який знаходився в приміщенні бухгалтерії магазину. За фактом вчинення зазначеного кримінального правопорушення відкрито кримінальне провадження за частиною четвертою статті 187 Кримінального кодексу України.
ФОП Василенко Є. В. звернувся до господарського суду з позовом до управління поліції охорони про відшкодування матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 5 586 562, 50 грн, завданих неналежним виконанням відповідачем обов`язків за договором від 22 травня 2014 року № 14-000097414-65. На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що його особисті кошти саме в зазначеній сумі зберігалися в сейфі у приміщенні магазину і були викрадені під час розбійного нападу, що стало можливим у зв`язку з несвоєчасним прибуттям наряду поліції охорони на місце події після спрацювання тривожної сигналізації.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 14 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2018 року, позов було задоволено.
Скасовуючи зазначені судові рішення, Велика Палата погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про неналежне виконання управлінням поліції охорони взятих на себе за договором зобов`язань, однак визнала необхідним новий судовий розгляд для додаткового з`ясування обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність або відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача і заподіянням позивачу збитків у заявленому ним розмірі.
Будучи незгодними з прийнятим рішенням у частині направлення справи на новий судовий розгляд висловлюємо окрему думку з таких підстав.
Вирішуючи питання щодо правомірності/протиправності дій відповідача, Велика Палата погодилася з висновками судів першої та другої інстанцій про те, що укладений між ФОП Василенком Є. В. й управлінням поліції охорони договір передбачав охорону належних позивачу матеріальних цінностей. Зазначена юридична оцінка правочину, на наше переконання, не ґрунтується на його точному змісті.
Зокрема, згідно з підпунктом 1.1 пункту першого договору від 22 травня 2014 року № 14-000097414-65 його предметом є зобов`язання відповідача як «Виконавця» надати позивачу як «Замовнику» послуги не з охорони належного йому майна, а з централізованого спостереження, реагування та обслуговування систем тривожної і охоронної сигналізації, встановлених на Об`єкті, в якому знаходиться це майно (т. 1, а. с. 22).
Згідно з визначенням термінів і понять, закріпленим у пункті третьому договору, під спостереженням слід розуміти комплекс організаційно-технічних засобів, що здійснюються «Виконавцем» по отриманню сповіщень про зміну технічних параметрів, які контролюються за допомогою систем тривожної і охоронної сигналізації, встановлених на Об`єкті (підпункт 3.3).
Сервісне технічне обслуговування - це комплекс робіт, які здійснює «Виконавець», спрямованих на підтримку у працездатному стані технічних засобів сигналізації протягом усього терміну дії Договору (підпункт 3.4).
Реагування передбачає негайний виїзд наряду міліції працівників «Виконавця» на Об`єкт для з`ясування причин надходження з пульту централізованого спостереження «Виконавця» сигналу «Тривога» і, за необхідності, вжиття заходів протидії злочинному посяганню на майно «Замовника» (підпункт 3.5).
У разі спрацювання сповіщувачів систем тривожної або охоронної сигналізації відповідач зобов`язаний вжити комплекс невідкладних заходів, передбачених пунктом 6 договору. У випадку виявлення ознак підготовки або вчинення кримінального правопорушення такі заходи по суті спрямовані на запобігання або припинення протиправних посягань на належні «Замовнику» матеріальні цінності, затримання зловмисників і створення необхідних умов для фіксації слідової картини, що в подальшому може мати значення для кримінального провадження.
На користь висновку про те, що даний договір не є договором з охорони матеріальних цінностей, свідчить відсутність серед його умов обов'язку відповідача здійснювати централізовану охорону об`єкта шляхом забезпечення його цілісності і збереження наявного на об`єкті майна. Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 договору зазначене майно «Виконавець» на зберігання не приймає.
Суті правочину не змінює й та обставина, взята до уваги Великою Палатою у постанові, що зазначений вище пункт має назву «Організація та здійснення охорони». Адже предмет договору визначається виходячи не з використаних у ньому окремих загальних понять, а з конкретного змісту й обсягу прав та обов`язків сторін, розкритих у відповідному документі.
На з`ясування правової природи договору не впливає і та обставина, наведена Великою Палатою в обґрунтування своїх висновків, що послугу з охорони майна позивача повноцінно міг надати лише відповідач як правоохоронний орган, наділений виключними законними повноваженнями на застосування в разі необхідності вогнепальної зброї (зокрема під час затримання злочинців у разі збройного пограбування). Ефективність захисту інтересів тієї чи іншої сторони, зокрема замовника договірних послуг, сама по собі не може виступати критерієм юридичної оцінки змісту договору і бути підставою для його розширеного тлумачення.
Відповідно до закріпленого у частині першій статті 627 Цивільного кодексу України принципу свободи договору сторони є вільними в його укладенні та визначенні договірних умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Користуючись такими правами, обираючи на власний розсуд спосіб мінімізації ризиків для свої майнових прав, ФОП Василенко Є. В. не був позбавлений можливості укласти з управлінням поліції охорони саме договір охорони матеріальних цінностей.
З огляду на зазначене на правовідносини, які виникли в цій справі, не поширюються норми використаного Великою Палатою у постанові Порядку взаємодії територіальних органів та підрозділів Національної поліції України під час організації охорони об`єктів органами поліції охорони, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 листопада 2016 року № 1175. Адже згідно з пунктом першим розділу 1 цього нормативно-правового акта він визначає механізм взаємодії територіальних органів і підрозділів Національної поліції України під час організації та виконання органами та підрозділами поліції охорони заходів з фізичної охорони об`єктів.
Проте укладений між позивачем і відповідачем договір не є договором з фізичної охорони об`єктів або майна.
Водночас, на наше переконання, на противагу викладеним у постанові висновкам Великої Палати, під час вирішення питання щодо правомірності/протиправності дій відповідача підлягають застосуванню норми Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 жовтня 2012 року № 940 (далі - Інструкція, Інструкція, затверджена наказом МВС України від 22 жовтня 2012 року № 940).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції цей нормативно-правовий акт регламентує діяльність органів та підрозділів внутрішніх справ з питань реагування на заяви, повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події.
Спрацювання охоронної (тривожної) сигналізації, що може свідчити про несанкціоноване проникнення на об`єкт сторонніх осіб, є однією з форм передачі інформації про можливе вчинення кримінального правопорушення або іншу подію, яка вимагає втручання правоохоронних органів. Реагування працівників поліції на таку інформацію для запобігання, припинення злочинів, вжиття заходів для забезпечення їх розкриття є виконанням визначених у статті другій Закону України «Про Національну поліцію» загальних завдань цього правоохоронного органу.
Особливості регламентації дій поліції охорони у правовідносинах, які виникли в цій справі, полягають у тому, що з метою запобігання протиправним посяганням на конкретно визначений об`єкт за ним на договірних засадах здійснюється спостереження за допомогою спеціальних технічних засобів, і спосіб першочергового реагування зазначеного правоохоронного органу в разі одержання тривожного сигналу визначений не лише законодавством, а і договором, укладеним щодо відповідного об`єкта.
Проте організаційні умови, що є необхідними для оперативності й ефективності вжитих поліцією заходів у разі одержання відомостей про можливе протиправне посягання, зокрема невідкладність прибуття на місце події, є універсальними й не змінюються залежно від юридичних підстав таких заходів.
З огляду на викладене вважаємо, що, оцінюючи дії поліції охорони з точки зору своєчасності, зокрема наявність чи відсутність невиправданих зволікань з боку цього органу, необхідно керуватися положеннями Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 22 жовтня 2012 року № 940.
Конкретного часу прибуття наряду реагування поліції охорони на місце події з моменту виїзду за повідомленням про спрацювання тривожної сигналізації ні зазначеною Інструкцією, ні іншими нормативно-правовими актами, ні дого