Постанова
16 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 1620/1429/2012
провадження № 51-4446ск19
Суддя Верховного Суду Другої судової палати Касаційного кримінального суду Яковлєва С. В., розглянувши касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Миргородського міськрайонного суду від 16 листопада 2012 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 04 червня 2019 року щодо ОСОБА_2,
встановив:
За вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 листопада 2012 року визнано невинуватим та виправдано за ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 121 КК у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 7 755, 67 грн матеріальної шкоди та 200 000 грн моральної шкоди та цивільний позов Миргородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Миргородського районного фінансового відділу про стягнення з ОСОБА_2 витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_3 в сумі 625, 95 грн та ОСОБА_4 в сумі 990,88 грн, залишено без розгляду.
Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд щодо ОСОБА_2 - скасовано.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 04 червня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 залишено без змін.
У касаційній скарзі заявник порушує питання про перегляд зазначених судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 398 КПК 1960 року при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися ст. ст. 370 - 372 цього ж Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 387 КПК 1960 року зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 цього Кодексу,зокрема наведені у скарзі доводи й прохання мають бути конкретними та узгоджуватися між собою.