Постанова
16 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 1620/1429/2012
провадження № 51-4446ск19
Суддя Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду Яковлєва С. В., розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Миргородського міськрайонного суду від 16 листопада 2012 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 04 червня 2019 року щодо ОСОБА_1,
встановила:
За вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 листопада 2012 року визнано невинуватим та виправдано за ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 121 КК у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.
Цивільний позов ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 7 755, 67 грн матеріальної шкоди та 200 000 грн моральної шкоди та цивільний позов Миргородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Миргородського районного фінансового відділу про стягнення з ОСОБА_1 витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_3 в сумі 625, 95 грн та ОСОБА_4 в сумі 990,88 грн, залишено без розгляду.
Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд щодо ОСОБА_1 - скасовано.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 04 червня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, просить скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 04 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 і направити справу на новий апеляційний розгляд.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 387 КПК 1960 року, зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 цього Кодексу та узгоджуватись з положеннями ст. 398 КПК 1960 року.
Згідно з ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, підставами для скасування або зміни вироку та ухвали касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 цього Кодексу), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК 1960 року) та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 цього Кодексу).
Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року скарга повинна містити доводи про те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на обґрунтування цього, з огляду на положення ч. 1 ст. 398 цього Кодексу.