Постанова
Іменем України
10 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 739/1223/17
провадження № 51-9794км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Білик Н. В., Ємця О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Матюшевої О. В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Рябініна Д. Д.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 42016270000000023від 20 січня 2016 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Буда-Вороб`ївська Новгород-Сіверського району Чернігівської області, жителя
АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,
за касаційною скаргою захисника Рябініна Д. Д. на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 15 серпня 2018 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області
від 31 січня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, і виправдано у зв`язку з недоведеністю наявності в його діянні складу вказаного злочину.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про відшкодування завданої злочином шкоди залишено без розгляду.
15 серпня 2018 року Апеляційний суд Чернігівської області частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок районного суду
від 31 січня 2018 року щодо ОСОБА_1 та ухвалив свій, яким визнав винним останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та призначив йому покарання за вказаною нормою закону у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 2 роки без штрафу.
На підставі ст. 75 КК України суд звільнив ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та поклав на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Цивільний позов прокурора задовольнив, ухвалив стягнути з ОСОБА_1 на користь Новгород-Сіверської міської ради шкоду в розмірі 369 885 грн.
Вирішив питання про стягнення судових витрат, а також про долю речових доказів.
Згідно з вироком апеляційного суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він, обіймаючи посаду міського голови м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто будучи службовою особою, вчинив службову недбалість, а саме неналежне виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, за таких обставин.
Так, рішенням 11-ї сесії Новгород-Сіверської міської ради VI скликання
від 29 листопада 2011 року затверджено Положення про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Новгорода-Сіверського Чернігівської області (далі - Положення), яким установлено розмір пайового внеску на нежитлові будівлі та споруди - 5 % від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.
Пунктами 4.1, 4.2, 4.5, 4.8 Положення встановлено порядок підготовки та укладення договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Новгород-Сіверського (далі - договір), який включає: прийняття виконавчим комітетом міської ради рішення про надання згоди на виготовлення проектної документації на будівництво об`єкта та вимоги щодо зобов`язання замовника звернутися для проведення розрахунку до договору, звернення замовника про укладення договору та реєстрації його секретарем міської ради, підготовку договору секретарем міської ради на підставі звернення замовника та доданих документів, проведення бухгалтером міської ради розрахунку розміру пайової участі у грошовому вираженні відсоткового значення від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта на підставі доданих документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта з техніко-економічними показниками, підписання міським головою (за його відсутності - уповноваженою особою) договору, укладеного між міською радою та замовником.
На початку літа 2015 року (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) директор ТОВ "Новгород-Сіверський елеватор" ОСОБА_2 у приміщенні Новгород-Сіверської міської ради (вул. Губернська, 2 у м. Новгород-Сіверському) звернувся з письмовим зверненням про укладення договору про залучення грошових коштів на розвиток інфраструктури м. Новгород-Сіверського у зв`язку із закінченням будівництва і введенням в експлуатацію зерносушильного комплексу згідно з деклараціями № ЧГ 14312023195 (перша черга) та № ЧГ 143130450113 (друга черга), зареєстрованими інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області
від 14 лютого 2012 року та 14 лютого 2013 року відповідно, загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта - зерносушильного комплексу
(вул. Вокзальна, 15 у м. Новгороді-Сіверському) - становила 10 677 700 грн.
Відповідно до пункту 1 розрахунку величини пайової участі в розвитку інфраструктури м. Новгород-Сіверського від 16 червня 2015 року, який є невід`ємною частиною договору від 16 червня 2015 року № 2 "Про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Новгород-Сіверський" (далі - договір № 2), укладеного з ТОВ "Новгород-Сіверський елеватор", затверджено розрахунок розміру пайової участі в розмірі 5 % від загальної кошторисної вартості будівництва сушильного комплексу на вул . Вокзальній, 15 у м. Новгород-Сіверському.
16 червня 2015 року ОСОБА_1 у м. Новгороді-Сіверському Чернігівської області (більш точного місця досудовим розслідуванням не встановлено) неналежно виконуючи свої службові обов`язки, всупереч вимогам ч. 5 ст. 40 Закону України від 17 лютого 2011 року "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. 8 Закону України від 19 червня 2003 року "Про службу в органах місцевого самоврядування", пунктів 2.2, 4.1, 4.2, 4.5 Положення, а також Інструкції, одноособово, без відома членів виконкому міськради підписав виготовлений невстановленою особою офіційний документ - договір № 2, укладений із
ТОВ "Новгород-Сіверський елеватор", без проведення його підготовки секретарем міськради разом із невід`ємними додатками до нього: розрахунком величини пайової участі в розвитку інфраструктури м. Новгорода-Сіверського, без проведення його бухгалтером міськради та графіком оплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Новгород-Сіверського, в якому безпідставно було відображено загальну кошторисну вартість об`єкта будівництва - 3 280 000 грн, що згідно з поданими деклараціями включає в себе лише вартість витрат, понесених ТОВ "Новгород-Сіверський елеватор" на будівельно-монтажні роботи без урахування витрат ТОВ "Новгород-Сіверський елеватор" на машини, обладнання та інвентар, чим занизив розмір пайової участі від будівництва об`єкта - зерносушильного комплексу, розташованого на вул. Вокзальній, 15 у м . Новгород-Сіверському, з 533 885 до 164 000 грн, у результаті чого було завдано шкоди охоронюваним законом громадським інтересам у вигляді ненадходження до міського бюджету 369 885 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Рябінін Д. Д., посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду та закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник указує на те, що апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, всупереч вимогам п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України підмінив уповноважену особу, що має право повідомляти про підозру ОСОБА_1, який є депутатом місцевої ради, що зумовило позбавлення останнього права на справедливий суд.
Крім того, на думку захисника, апеляційний суд порушив вимоги кримінального процесуального закону, оскільки, дійшовши висновку про необхідність перевірки обставин, установлених під час кримінального провадження, вибірково дослідив докази й не досліджував їх у повному обсязі, чим порушив принцип безпосередності дослідження доказів, що призвело до передчасного висновку про визнання винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2
ст. 367 КК України.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Засуджений ОСОБА_1 та захисник Рябінін Д. Д. кожен окремо висловили свої доводи на підтримання касаційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор, висловивши свої доводи, вважала, що касаційна скарга захисника є необґрунтованою, а тому просила скаргу залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин.
За ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, тобто з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК України вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог, викладених в апеляційній скарзі, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 374 цього Кодексу в мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини й мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо суд приймав такі рішення.
При цьому підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до положень ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та не має права розглядати обвинувачення, якого не було висунутов суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Причому, виходячи за межі апеляційних вимог, суд апеляційної інстанції повинен дотримуватись загальних положень щодо визначення меж судового розгляду.
Згідно з положеннями статей 404, 405 цього Кодексу апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам матеріального та процесуального права. Цей суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг і зобов`язаний перевірити всі доводи, наведені у скаргах, у тому числі за необхідності і шляхом дослідження доказів.
Відповідно до вимогч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження апеляційний суд зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо суд першої інстанції встановив їх не повністю або з порушеннями, іможе дослідити докази, які не досліджувалися цим же судом, виключно в тому випадку, якщо учасники судового провадження заявили клопотання про дослідження таких доказів під час розгляду в суді першої інстанції або коли про ці докази стало відомопісля ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Частиною 1 ст. 337 цього Кодексу визначено межі судового розгляду, а саме: судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім як у випадках, передбачених цією статтею.
Частиною 3 вказаної норми передбачено право суду вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
За змістом засади диспозитивності сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, які передбачено КПК України, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (ч. 1 і ч. 3 ст. 26 КПК України).
Відповідно до п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий тапублічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з підпунктами "а" та "b" п. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що межі гарантій, передбачених пп. "а" п.3 ст.6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції.