Постанова
Іменем України
16 вересня 2019 року
місто Київ
справа № 607/4119/17-ц
провадження № 61-90св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - заступник військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Тернопільського обласного військового комісаріату,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Тернопільського обласного військового комісаріату на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 серпня 2017 року у складі суді Ромазана В. В. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 30 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Міщія О. Я., Ткача З. Є., Шевчук Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У березні 2017 року заступник військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на користь Тернопільського обласного військового комісаріату майнової шкоди у розмірі 3 045 000, 00 грн, яка виплачена військовим комісаріатом близьким родичам загиблих військовослужбовців.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що військовою прокуратурою Тернопільського гарнізону під час вивчення стану додержання бюджетного законодавства службовими особами військових формувань встановлено факт порушення законних інтересів держави щодо відшкодування витрат у сумі 3 045 000, 00 грн у зв`язку із смертю військовослужбовців військової частини Польова пошта В0122 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
22 червня 2016 року вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 129, частиною другою статті 412 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання. За результатами проведених службових розслідувань за фактом смерті військовослужбовців військової частини Польова пошта В0122, а також результатів досудового розслідування та судового розгляду встановлено, що згадані військовослужбовці загинули під час виконання обов`язків військової служби, що стало підставою для виплати рідним загиблих грошового відшкодування. Тернопільським обласним військовим комісаріатом 07 травня 2015 року виплачені близьким родичам загиблого солдата ОСОБА_6 грошові кошти на загальну суму 609 000, 00 грн; матері загиблого солдата ОСОБА_5 30 червня 2015 року на суму 609 000, 00грн, родичам загиблого сержанта ОСОБА_3 30 червня 2015 року на суму 609 000, 00 грн; родичам загиблого молодшого сержанта ОСОБА_2 30 червня 2015 року на суму 609 000, 00 грн; батьку та матері загиблого солдата ОСОБА_4 30 червня 2015 року на суму 609 000, 00 грн. Позивач просив задовольнити позов на підставі частини першої статті 1166 та статті 1191 ЦК України.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, пояснивши, що вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2016 року задоволено цивільний позов, стягнуто на користь військової частини Польова пошта В0122 грошові кошти на суму 101 892, 12 грн та на користь військової частини Польова пошта В2731 грошові кошти на суму 40 426, 46 грн.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 серпня 2017 року у задоволені позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позову, керувався тим, що із ОСОБА_1 вже стягнуто розмір заподіяної ним прямої дійсної шкоди, завданої військовим частинам, внаслідок вчинення ним кримінальних правопорушень. Також суд першої інстанції зробив висновок, що заподіяна шкода, на думку позивача, яка полягає у проведенні із бюджету виплат одноразової допомоги членам сімей загиблих військовослужбовців, внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення, у розмірі 3 045 000, 00грн, не є прямою дійсною майновою шкодою у розумінні статті 1166 ЦК України, а також визначеною Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року, а лише гарантованою державою соціальною виплатою (одноразовою допомогою) зазначеним категоріям громадян, зокрема Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка виплачується у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 30 листопада 2017 рокуапеляційну скаргу заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України відхилено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 серпня 2017 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції із урахуванням тих обставин, що з ОСОБА_1 вже стягнуто заподіяну ним пряму дійсну шкоду, завдану військовим частинам внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що Міністерство оборони України виплатило гарантовану державою грошову допомогу, а не відшкодувало потерпілим заподіяну ОСОБА_1 пряму шкоду. Виплата одноразової грошової допомоги є обов`язком Міністерства оборони України у разі загибелі військовослужбовців, а тому здійснення ним таких виплат членам сімей загиблих не пов`язано з безпосередніми злочинними діями ОСОБА_1 в розумінні статті 1166 ЦК України, і, відповідно, Міністерство оборони України не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, та не набуває права зворотної вимоги до винної особи відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року заступник військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального права. Заявник зазначив, що склад вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення є матеріальним, ознакою якого є настання суспільно небезпечних наслідків, тобто шкоди. При цьому, шкода, яку завдано внаслідок злочину, так званий кримінально-правовий або злочинний делікт, має істотну специфіку в умовах настання цивільно-правової відповідальності. Родичам загиблих військовослужбовців, внаслідок вчинення ОСОБА_1 злочину, виплачено 3 045 000, 00 грн, що стало додатковим фінансовим навантаженням на бюджет Міністерства оборони України. Заявник посилається на наявність правових підстав для задоволення позову.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 11 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Матеріали касаційної скарги передані до Верховного Суду у січні 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України 2004 року, а касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що сержант ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем військової частини В2731, приблизно о 02 годині 10 хвилин 01 лютого 2015 року, знаходячись в наметі свого підрозділу на території польового табору, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, бажаючи нагріти приміщення намету, будучи обізнаним про встановлений порядок та умови розпалювання опалювальної печі, недбало поставився до виконання обов`язків з пожежної безпеки та, залишивши поряд із опалювальною піччю пластмасову ємність із 20 літрами легкозаймистої речовини, хлюпнув в топковий отвір пічки зазначену речовину, що зумовило її різке займання та потрапляння на пластмасову ємність із зазначеною легкозаймистою речовиною і її спалаху, а у подальшому - до пожежі у всьому наметі, під час якої полум`я поширилось на чотири сусідні намети військової частини Польова пошта В0122.
Від отриманих опіків внаслідок пожежі загинули шестеро військовослужбовців Військової частини В0122: молодший сержант ОСОБА_2, сержант ОСОБА_3, солдати ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4, а також спричинено інші тяжкі наслідки у вигляді заподіяння військовослужбовцям військових частин Польова пошта В2731 і Польова пошта В0122 тілесних ушкоджень, а саме: тяжких тілесних ушкоджень солдату ОСОБА_8, середньої тяжкості тілесних ушкоджень старшим солдатам ОСОБА_9, ОСОБА_10 та солдатам ОСОБА_11 і ОСОБА_12, легких тілесних ушкоджень молодшому лейтенанту ОСОБА_13, старшим солдатам ОСОБА_14, ОСОБА_15 і ОСОБА_16 та солдатам ОСОБА_17 і ОСОБА_18 . Також під час пожежі знищено зброю, бойові припаси та інше військове майно військових частин Польова пошта В0122 та Польова пошта В2731, усього на загальну суму 142 348, 58 грн.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 129 та частиною другою статті 412 Кримінального кодексу України, та призначено йому з урахуванням вимог частини першої статті 70 КК України остаточне покарання у виді трьох років позбавлення волі. Цивільний позов задоволено, стягнуто із ОСОБА_1 на користь військової частини Польова пошта В0122 грошові кошти на суму 101 892, 12 грн та на користь військової частини Польова пошта В2731 грошові кошти на суму 40 426, 46 грн.