Постанова
Іменем України
16 вересня 2019 року
місто Київ
справа № 523/2174/16-ц
провадження № 61-22000св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бруклін-Київ",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1, подані особисто та через представника ОСОБА_2, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2016 року у складі судді Кисельова В. К. та рішення Апеляційного суду Одеської області від 09 березня 2017 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Таварткіладзе О. М., Дрішлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у лютому 2016 року звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бруклін-Київ" (далі - ТОВ "Бруклін-Київ") про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2015 року її поновлено на посаді інспектора з кадрів відділу кадрів TOB "Бруклін-Київ" та стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, в частині поновлення на посаді встановлений негайний порядок виконання. Наказом від 09 грудня 2015 року № 526-к/тр, з яким позивач ознайомлена лише 13 січня 2016 року, її поновлено на посаді, але до безпосереднього робочого місця у відділі кадрів її не допустили. ОСОБА_1 надали кабінет без опалення та будь-яких санітарних зручностей, про що вона повідомляла керівництво, зверталася із заявами до інспекції з питань праці. Позивач також повідомила керівництво про свою вагітність з метою надання їй можливості користуватись санітарними приміщеннями. Наказом від 08 лютого 2016 року № 59-к/тр ОСОБА_1 з 09 лютого 2016 року звільнено за прогули без поважних причин відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Позивач вважала, що відповідач згідно зі статтею 184 КЗпП України не мав право її звільняти, оскільки вона була вагітною на час звільнення.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила скасувати наказ TOB "Бруклін-Київ" від 08 лютого 2016 року № 09-к/тм про накладання дисциплінарного стягнення, скасувати наказ TOB "Бруклін-Київ" від 08 лютого 2016 року
№ 59-к/тр про звільнення її, ОСОБА_1, та поновити на посаді інспектора з кадрів відділу кадрів, стягнути з TOB "Бруклін-Київ" на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 09 лютого 2016 року і до моменту прийняття судом рішення у справі з урахуванням додаткової заробітної плати (КТУ) ОСОБА_1, стягнути з TOB "Бруклін-Київ" на її користь суму коштів на відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 20 000, 00 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позовні вимоги не визнав, оскільки вважав, що докази вагітності позивача на момент її звільнення у підприємства були відсутні, а тому ОСОБА_1 звільнено на законних підставах. Вчинення позивачем прогулів без поважних причин об`єктивно підтверджено письмовими доказами.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Вивчивши у сукупності надані сторонами докази, пояснення сторін та допитавши свідків, суд першої інстанції вважав, що відсутні поважні причини відсутності позивача на робочому місці, а тому відповідач правомірно видав накази від 08 лютого 2016 року № 09-к/тм про накладання дисциплінарного стягнення та від 08 лютого 2016 року № 59-к/тр про звільнення ОСОБА_1 .
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 09 березня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2016 року змінено в частині мотивування. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду обґрунтовувалось тим, що позивач не довела, що керівництво організації відповідача не допускало її до робочого місця, створювали неможливі та небезпечні умови праці, та що вона не знаходилася на робочому місці з поважних причин. Факт вагітності ОСОБА_1 на дату її звільнення об`єктивно не підтверджений, а тому апеляційний суд не встановив підстав для застосування гарантій, передбачених статтею184 КЗпП України.
Апеляційний суд також не встановив упередженості суду першої інстанції під час розгляду справи та розкриття лікарської таємниці з урахуванням принципу диспозитивності прав сторін.
Доводи представника ОСОБА_1 про те, що ознайомлення з наказом про поновлення на роботі відбулося 13 січня 2016 року, що виключає сам факт прогулу в грудні оцінено критично, так як матеріали справи свідчать про те, що фактично ОСОБА_1 була допущена до роботи 09 грудня 2015 року.
Разом з тим, зважаючи на те, що суд першої інстанції помилково поклав в основу судового рішення висновок судової медичної експертизи від 05 серпня 2016 року № 176, згідно з яким дослідження членами комісії не проводилось, апеляційний суд зробив висновок про зміну рішення суду першої інстанції в частині його мотивування.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги, поданої особисто ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у березні 2017 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2016 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 09 березня 2017 року, ухвалити нове рішення про задоволення вимог позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, ОСОБА_1
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували правила статей 29, 184 КЗпП України щодо ознайомлення працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку, умовами праці, заборони звільнення вагітних жінок. Стверджує, що суди перекрутили свідчення ОСОБА_1 та наявні у матеріалах справи докази. Заявник вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи був упереджений, про що свідчить, зокрема допит лікаря як свідка, чим порушено право ОСОБА_1 на лікарську таємницю; долучення до матеріалів справи доказів, які не витребовувалися та не подавалися сторонами спору; призначення у справі судової експертизи, яка не стосувалася предмета спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1, поданої представником ОСОБА_2 .
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у березні 2017 року, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2016 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 09 березня 2017 року, справу направити на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, ОСОБА_1, поданої представником ОСОБА_2
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості. Як стверджує ОСОБА_2, суди не дослідили та не надали оцінки заяві від 14 грудня 2015 року, яку ОСОБА_1 подала до Державної інспекції з питань праці в Одеській області, щодо відмови керівництва ТОВ "Бруклін-Київ" видати наказ про її поновлення на роботі, недопуск до робочого місця, незабезпечення умов праці; також не досліджено лист Головного управління держпраці в Одеській області від 12 січня 2016 року № 15х-0418/03-13-0126. Враховуючи, що виконавче провадження із поновлення на роботі закінчено 13 січня 2016 року, то неможливо говорити про вчинення прогулів ОСОБА_1 у грудні 2015 року, тобто до поновлення її на роботі. Також зазначає про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій правил статті 184 КЗпП України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ТОВ "Бруклін-Київ" просить касаційні скарги ОСОБА_1, подані нею особисто та через представника, відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Відповідач зазначає, що позивач не довела незаконність її звільнення відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України
(за прогул), а наведені відповідачем відомості свідчать про час присутності та відсутності ОСОБА_1 на робочому місці. Під час прийняття на роботу та укладення трудового договору у 2004 році ОСОБА_1 була ознайомлена із правилами внутрішнього трудового розпорядку, умовами праці, її правами та обов`язками, які на момент її поновлення не змінилися.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 та 10 квітня 2017 року відкрито касаційні провадження.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Зазначену цивільну справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України.
За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначено за правилами статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, далі - ЦПК України 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 213 ЦПК України 2004 року, касаційні скарги не підлягають задоволенню.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працювала в ТОВ "Бруклін-Київ" на посаді інспектора з кадрів з 20 березня 2004 року. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2015 року скасовано наказ ТОВ "Бруклін-Київ" від 02 квітня 2015 року
№ 106-к/тр про звільнення ОСОБА_1 та поновлено її на роботі в ТОВ "Бруклін-Київ" на посаді інспектора з кадрів.
На виконання зазначеного рішення суду ТОВ "Бруклін-Київ" видало наказ від 09 грудня 2015 року №526-к/тр про поновлення на роботі ОСОБА_1 . Відповідно до акта від 09 грудня 2015 року ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення з наказом про поновлення на роботі. Особистий розпис про ознайомлення з цим наказом позивач поставила лише 13 січня 2016 року.
Наказом ТОВ "Бруклін-Київ" від 08 лютого 2016 року № 09-к/тм ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України за прогули, зокрема, 18 грудня 2015 року з 11:15 год. до 17:00 год. (5,5 годин), 23 грудня 2015 року з 08:45 год. до 17:00 год. (8 годин), 30 грудня 2015 року з 12:15 год. до 17:00 год. (5,5 годин).
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що їй достовірно відомо, що на підприємстві початок трудового дня починається з 08:00 год. та закінчується о 17:00 год.