Постанова
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 136/220/18
провадження № 61-1259св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке",
представник відповідача - Семибратова Тетяна Олександрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" на рішення Липовецького районного суду Вінницької області, у складі судді Стадника С. І., від 27 вересня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В., Медвецького С. К., від 13 грудня 2018 року.
Короткий зміст позовної заяви
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" (далі -
ТОВ "Прилуцьке") про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,0491 га, кадастровий номер 0522284000:04:000:0068, яка розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області. У травні 2017 року він дізнався про те, що 16 вересня 2014 року нібито між ним та ТОВ "Прилуцьке" було укладено договір оренди належної йому земельної ділянки, терміном на 5 років, зареєстрований 19 січня
2015 державним реєстратором Липовецького районного управління юстиції Вінницької області за № 8423153. Вказував, що зазначений договір він не підписував, його волевиявлення на укладення цього правочину відсутнє, доручень з даного приводу він нікому не давав, що є підставою для визнання такого правочину недійсним.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 3,0491 га, кадастровий номер 0522284000:04:000:0068, яка розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області, укладений між ним та ТОВ "Прилуцьке", зареєстрований 19 січня 2015 року, номер запису 8423153.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 27 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 16 вересня 2014 року, який укладено між ОСОБА_1 та
ТОВ "Прилуцьке" про передачу в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,0491 га, кадастровий номер 0522284000:04:000:0068, яка розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний договір оренди землі є недійсним у зв`язку з відсутністю волевиявлення позивача на його укладання, оскільки він вказаного договору не підписував, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 грудня2018 року апеляційну скаргу ТОВ "Прилуцьке" залишено без задоволення, а рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 29 листопада 2018 року без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом умежах строку позовної давності, оскільки дізнався про існування спірного договору оренди землі у травні 2017 року після отримання від відповідача матеріалів реєстраційної справи. Відповідачем не доведено, що виплата орендної плати здійснювалась ним за спірним правочином.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ТОВ "Прилуцьке" просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що позивач не мав жодних об`єктивних перешкод довідатися про наявність договору оренди землі з часу його укладення, як власник земельної ділянки міг і повинен був довідатися про порушення своїх прав, оскільки частина перша статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав. Судами неповно встановлено фактичні обставини справи, не надано належної правової оцінки іншим доказам і обставинам, крім висновку судової почеркознавчої експертизи, якими підтверджено отримання позивачем орендної плати за спірну земельну ділянку з 2014 року.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
08 травня 2018 року справу передано судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,0491 га (кадастровий номер 0522284000:04:000:0068), яка розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області, згідно з державним актом серії ВН № 202715 про право власності на земельну ділянку від 17 квітня 2006 року.
16 вересня 2014 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ "Прилуцьке" договір оренди землі, предметом якого є вищевказана земельна ділянка. На підставі зазначеного договору 19 січня 2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "Прилуцьке" було зареєстровано право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0522284000:04:000:0068, строком на 5 років.
Відповідно до висновку судово-технічної та почеркознавчої експертизи Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 07 серпня 2017 року
№ 3485/3486/18-21 підпис у графі "Орендодавець" оспорюваного договору оренди землі від 16 вересня 2014 року виконаний не самим ОСОБА_1, а іншою особою, шляхом наслідування його підпису.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.