Постанова
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 676/4930/15-ц
провадження № 61-21630св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Хмельницької області, у складі колегії суддів: Грох Л. М., Костенка А. М., Гринчука Р. С., від 24 січня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
В липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької областіз позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що на початку червня
2015 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ 21099, у дворі будинку АДРЕСА_2, здійснив наїзд на її собаку, в результаті чого остання загинула.
Собака належала до рідкісної породи " Бішон Фризе " (тавро № 14 Y 812 ), брала участь у виставках, здобула ряд дипломів та нагород і була її власністю.
Оціночна вартість собаки складає 1 000 доларів США, а в результаті її загибелі їй було завдано майнову шкоду, яку з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, у розмірі 25 443, 40 грн, що еквівалентно 1 000 доларів США станом на 20 квітня 2016 року просила стягнути із відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25 443, 40 грн шкоди, що еквівалентна 1 000 доларів США, станом на 20 квітня 2016 року.
Вирішено питання про судові витрати.
Висновки суду першої інстанції обґрунтовані тим, що шкода, завдана
ОСОБА_1 джерелом підвищеної небезпеки, у зв`язку із наїздом на її собаку автомобілем під керуванням ОСОБА_2, а тому підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала, незалежно від наявності вини відповідача.
Визначаючи розмір завданої шкоди суд виходив з вартості собаки згідно договору купівлі-продажу від 26 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 та засвідченого керівником Хмельницького обласного відділу ВГО "КСУ" ОСОБА_7, еквівалентної по курсу долару США станом на
20 квітня 2016 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 000 грн відшкодування завданої майнової шкоди.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню (частина перша-друга статті 533, частина друга статті 1193 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
Договір купівлі-продажу від 26 липня 2014 року підтверджує факт понесення ОСОБА_1 фактичних витрат на придбання собаки в розмірі 1 000 доларів США, що на момент здійснення покупки складало 12 200 грн, а відтак, і заподіяння шкоди позивачці в зазначеному розмірі.
При цьому, оскільки позивачем було допущено грубу необережність, яка полягає в тому, що вона не забезпечила безпеку супроводжуваної домашньої тварини чим сприяла настанню шкоди, колегія суддів дійшла до висновку, що розмір відшкодування підлягає зменшенню до 8 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи № 676/4930/15-ц з місцевого суду.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
04 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 676/4930/15-ц передано судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що обґрунтовуючи та визначаючи ступінь її вини в завданій шкоді, як грубу необережність, апеляційний суд послався на пункт 7 Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР, затверджених 17 червня
1980 року Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству, яким передбачено їх вигул з обов`язковим забезпеченням безпеки людей тільки на короткому повідку і в наморднику, крім собак дрібних порід, на яких у реєстраційних посвідченнях зроблено відповідну відмітку, та виходив з відсутності реєстрації собаки в комунальному підприємстві " Добробут " (далі - КП "Добробут") та відповідної відмітки в реєстраційному посвідченні собаки.
Вважала, що з її боку допущено необачність, а не грубу необережність.
Стверджувала, що відповідно до частини другої статті 535 ЦК України розмір відшкодування завданої їй майнової шкоди повинен визначатися виходячи з вартості собаки на момент її придбання 1 000 доларів США.
Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу
У травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
Наголошував на тому, що в діях ОСОБА_1 вбачається неналежний догляд за собакою, який полягав у нездійсненні заходів безпеки при супроводі домашньої тварини, що виключає його вину.
Посилання ОСОБА_2 в запереченні на касаційну скаргу на необхідність скасування рішення Апеляційного суду Хмельницької області
від 24 січня 2017 року та відмови у позові ОСОБА_1 не є предметом розгляду касаційного суду, оскільки своїм правом на подання касаційної скарги у встановлених порядку та строки відповідач не скористався.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04 червня 2015 року, керуючи автомобілем марки ВАЗ 21099 державний номер НОМЕР_2 в дворі будинку
АДРЕСА_2, ОСОБА_2 здійснив наїзд на собаку породи "Бішон Фризе "
кличка " Бланка Білосніжка Аристократ", 24 березня 2014 року народження,
тавро № 14 Y 812, що належала на праві власності ОСОБА_1, в результаті чого собака загинула.
Із показань свідків суди встановили факт вигулу позивачем собаки без повідка.
Оціночна вартість загиблої собаки на час її придбання становила
1 000 доларів США.
За повідомленням КП "Добробут" ОСОБА_1 . із заявою про реєстрацію собаки не зверталася, реєстраційне посвідчення на неї не отримувала.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 213 ЦПК України 2004 року рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.