ПОСТАНОВА
Іменем України
10 вересня 2019 року
Київ
справа №П/811/7/15
адміністративне провадження №К/9901/6628/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.06.2015 (суддя - Момонт Г.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2015 (головуючий суддя - Білак С.М., судді: Дадим Ю.М., Шальєва В.А.) у справі № П/811/7/15 за позовом Приватного акціонерного товариства "Креатив" до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Приватне акціонерне товариство "Креатив" (далі - ПрАТ "Креатив") звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Кіровоградська ОДПІ) від 08.10.2014 №0001642202 та №0001652202.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.06.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2015, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Кіровоградська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.06.2015, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог Кіровоградська ОДПІ посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від спірного постачальника та робіт, у зв`язку з чим відсутні підставі для включення сум податку на додану вартість до складу податкових зобов`язань та податкового кредиту.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Кіровоградською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ "Креатив" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Відродження" за період 01.04.2013 по 30.04.2013, з ПАТ "Імперія-С" за період 01.08.2013 по 31.10.2013, з ПП "Компанія Будпромсервіс-Плюс" за період 01.08.2013 по 31.08.2013.
За результатами проведеної перевірки складено акт №187/11-23-22-02/3114625 від 19.09.2014, в якому відображено висновок про порушення ПрАТ "Креатив", пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 2676067,00 грн., у тому числі за серпень 2013 року - 476366,00 грн., за жовтень 2013 року - 2199701,00 грн. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту (рядок 19 Декларації) за вересень 2013 року на суму 2663753,00 грн., з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій з ТОВ "Відродження", ПП "Компанія Будпромсервіс-Плюс", ПАТ "Імперія-С".
Обґрунтовуючи свою позицію, Кіровоградська ОДПІ посилалась на результати контрольних заходів щодо контрагентів позивача (акт від 22.11.2013 №12/22-00/31501553 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Відродження", акт від 20.06.2014 №129/11-23-22-06/34977706 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Компанія Будпромсервіс-Плюс", акт перевірки від 15.08.2014 №35/11-23-22-07/05513862 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПАТ "Імперія-С"), в яких відображено висновок про проведення операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат (витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування) та податкового кредиту, відсутність в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами.
На підставі висновків зазначеного акту перевірки, 08.10.2014 відповідачем було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№0001642202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 4014101,00 грн., у тому числі 2676067,00 грн. основного платежу та 1338034,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);
№0001652202, згідно з яким позивачу зменшено розмір від ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 року на 2663753,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарські операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів та виконання підрядних робіт є реальними, фактично відбулися, метою придбання було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у зв`язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.