Постанова
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 720/1415/17-к
провадження № 51-1111 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Марчук Н.О., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Пономарьової М.С.,
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_1,
захисника Гулько Ж.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 23 червня 2018 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 23 листопада 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017260120000076, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Пригородок Хотинського району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 23 червня 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 25 408 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, 9 000 грн витрат на правову допомогу.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 08 березня 2017 року близько 13:00, перебуваючи на автодорозі Н-03 Житомир-Чернівці, яка веде в с. Малинівка Новоселицького району Чернівецької області, на ґрунті ревнощів, завдав ОСОБА_3 декілька ударів металевою лопатою по голові, після чого перетягнув її з дороги до кущів, де продовжував наносити їй удари руками по тулубу, в результаті чого заподіяв потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 23 листопада 2018 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_3 задоволено частково.
Вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову змінено.
Частково задоволено цивільний позов про стягнення моральної шкоди. Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Відмовлено у задоволенні цивільного позову про стягнення з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 9 000 грн витрат на правову допомогу.
Виключено із мотивувальної частини вироку посилання суду, як на обставину, що обтяжує покарання засудженому ОСОБА_2 - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 ставить питання про перевірку вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду у касаційному порядку. При цьому зазначає про невідповідність висновків судів, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що посилання суду про вчинення ним злочину на ґрунті ревнощів є неправильним та таким, що підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку. Просить перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 123 КК України, враховуючи, що злочин ним вчинено у наслідок глибоких образ з боку потерпілої. Наголошує, що висновок комплексної судової психолого-психіатричної експертизи є недопустимим доказом, оскільки містить у собі суперечності. Також оспорює достовірність висновку судово-медичної експертизи потерпілої ОСОБА_3, оскільки такий висновок, на його думку, породжує сумніви щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілої. Крім того, Просить зарахувати йому у строк відбування покарання період його перебування у лікувальному закладі для проведення судово-психіатричної експертизи. Вказує, що апеляційний суд, частково задовольняючи цивільний позов та визначаючи розмір матеріальної шкоди, яку необхідно стягнути на користь потерпілої, не врахував його матеріальний стан та ту обставину, що він є особою пенсійного віку і не має іншого джерела доходу, окрім пенсії.
Позиції інших учасників судового провадження
На вказану касаційну скаргу засудженого потерпілою ОСОБА_3 подано письмові заперечення, у яких вона просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без зміни.
У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити, прокурор заперечував щодо її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Таким чином, доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 про невідповідність висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, не можуть бути предметом касаційного розгляду, а тому у касаційному порядку не перевіряються.
З огляду на викладене, та з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції під час касаційного розгляду, також не підлягають задоволенню й доводи засудженого ОСОБА_2 щодо виключення із мотивувальної частини вироку посилання суду про вчинення ним злочину на ґрунті ревнощів.
Крім того, у касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 вказує про незаконність вироку місцевого суду, вважає, що таке рішення постановлено із порушенням вимог матеріального та процесуального законодавства.
З такими доводами колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Як убачається з вироку, висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.