Постанова
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 552/7761/17
провадження № 51-1318 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Марчук Н.О., Огурецького В.П.
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Пономарьової М.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170020002161, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Полтави від 04 квітня 2018 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 грн., без позбавленням права керувати транспортними засобами.
Цивільні позови потерпілих задоволено частково.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 17 077,40 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 15 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, 1 500 грн у рахунок понесених витрат на правову допомогу, 211,20 грн у рахунок відшкодування судового збору.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 4 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, 300 грн у рахунок понесених витрат на правову допомогу.
Згідно з вироком ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він 25 серпня 2017 року близько 06:30, на проїжджій частині неподалік автостанції "Полтава-3", що на вул. Зіньківській, 6-Б у м. Полтаві, керуючи автомобілем ГАЗ 330202-01 СПГ (вантажний фургон) д.н.з. НОМЕР_1, виконуючи поворот ліворуч, не переконався у безпечності свого маневру та у тому, що зміна напрямку руху не створить перешкод або небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, в результаті чого допустив зіткнення із мотоциклом КМЗ 650 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, який рухався у попутному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла КМЗ 650 д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а пасажир мотоцикла ОСОБА_2 - легкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2019 року апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.
Вирок місцевого суду в частині стягнення моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_1 змінено.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 30 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілі ставлять питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Зазначають, що апеляційний суд безпідставно відмовив їм у задоволенні клопотань про витребування документів та доказів, чим порушив принцип змагальності. Вказують про необхідність залучення в якості цивільного відповідача ОСОБА_4 як власника транспортного засобу та роботодавця ОСОБА_3 Просять позбавити засудженого ОСОБА_3 права керувати транспортними засобами, оскільки він систематично порушує правила дорожнього руху, у результаті чого неодноразово притягувався як до адміністративної відповідальності, так і до кримінальної відповідальності. Вважають, що незастосування до ОСОБА_3 вказаного додаткового покарання не сприятиме його виправленню, перевихованню та попередженню вчинення нових злочинів. Наголошують, що засуджений умисно ухиляється від сплати збитків за власні злочинні дії, та по теперішній час не відшкодував заподіяну шкоду. Крім того зазначають, що судами необґрунтовано визнано обставиною, яка пом`якшує покарання засудженому, його щире каяття та сприяння розкриттю злочину, що спростовується поясненнями самого засудженого. Також судами безпідставно не враховано такі обставини, що обтяжують покарання засудженому, як повторність вчинення злочину, тяжкі наслідки, та вчинення злочину щодо осіб похилого віку. Разом з тим, вважають безпідставною мотивацію суду щодо незастосування до ОСОБА_3 додаткового покарання, оскільки останній є водієм, враховуючи, що вказаний факт спростовується матеріалами кримінального провадження. Також вказують про безпідставність посилань суду про позитивну характеристику засудженого, оскільки матеріали провадження такої не містять.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу потерпілих не надходило.
У судовому засіданні прокурор частково підтримала касаційну скаргу потерпілих, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, місцевий суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону і в їх сукупності та правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_3
Такий висновок суд зробив на підставі сукупності доказів, зібраних та перевірених у судовому засіданні відповідно до вимог процесуального законодавства.
Кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, є правильною та у касаційних скаргах потерпілими не оспорюється.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.