Постанова
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 324/837/17
провадження № 61- 40698св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - Міністерство оборони України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 02 лютого 2018 року у складі судді Іванченка М. В. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 11 червня 2018 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Воробйової І. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони Українипро відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що він проходив військову службу у Збройних Силах СРСР та в період з 06 квітня 1988 року по 03 лютого 1989 року приймав участь у бойових діях на території Афганістану, про що свідчить довідка Пологівсько-Чернігівського об`єднаного районного військового комісаріату Запорізької області № 1/256 від 19 лютого 2015 року та запис у його військовому квитку серія НОМЕР_7. Указом Президента України від 10 жовтня 2014 року № 765 він був нагороджений відзнакою Президента України - пам`ятною медаллю "25 років виведення військ з Афганістану". У червні 1988 року під час виконання інтернаціонального обов`язку на території Афганістану, він отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови, контузія головного мозку. Це підтверджується висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 03 лютого 2015 року № 6, у якому встановлено наявність у нього слідів загоєння ран, отриманих у 1988 році при перебуванні в Демократичній Республіці Афганістан. Після звільнення з військової служби його впродовж тривалого часу турбували головні болі. З часом головні болі стали мати постійний характер, посилилась їх частота та інтенсивність. У 2015 році стан його здоров`я суттєво погіршився, з`явилися запаморочення, безсоння, похитування при ходьбі, загальна слабкість. На засіданні Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців (Протокол № 364 від 05 лютого 2015 року) було встановлено, що отримані ним поранення, контузія, захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії. Також зазначено, що в подальшому отримані ним поранення призвели до розвитку негативних наслідків. 31 березня 2015 року за результатами огляду медико-соціальної експертної комісії йому було первинно встановлено третю групу інвалідності. Як зазначено у довідці до акту огляду МСЕК від 31 березня 2015 року серії АВ № 0280833, причиною інвалідності визнано поранення, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язку військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії. Окрім того, йому було встановлено обмеження щодо умов і характеру праці, рекомендовано нагляд та лікування у невропатолога, терапевта, окуліста, санаторно-курортне лікування. 04 квітня 2017 року за результатами повторного огляду МСЕК йому було підтверджено третю групу інвалідності. Як зазначено у виписці з акту огляду МСЕК від 04 квітня 2017 року серії АВ № 0825626, причиною інвалідності визнано поранення, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язку військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії. Також, йому було підтверджено обмеження щодо умов і характеру праці, рекомендовано "Д" (диспансерний) нагляд та лікування у невропатолога, кардіолога, психолога, сімейного лікаря, стаціонарне лікування. Він неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у госпітальному відділенні для інвалідів та ветеранів війни КУ "Запорізька обласна клінічна лікарня" ЗОР, зокрема: з 23 лютого 2015 року по 06 березня 2015 року (виписка з медичної карти № НОМЕР_2 ),
з 06 листопада 2015 року по 18 листопада 2015 року (виписка з медичної карти № НОМЕР_3 ), з 04 жовтня 2016 року по 13 жовтня 2016 року (виписка з медичної карти № НОМЕР_4 ), з 13 лютого 2017 року по 23 лютого 2017 року (виписка з медичної карти № 2830). У зв`язку з інвалідністю він відчуває глибокі моральні переживання та страждання, що зумовлені ушкодженням його здоров`я. Звичні життєві зв`язки його порушені, адже, він вимушений багато часу витрачати на амбулаторне та стаціонарне лікування. МСЕК вже не передбачає повного відновлення його здоров`я та лише надає рекомендації, що направлені на запобігання його погіршення. Про цей факт свідчать данні індивідуальної програми його реабілітації від 04 квітня 2017 року № 245, де зазначено, що реабілітаційний потенціал його середній, а метою реабілітації є лише часткове відновлення обмеження життєдіяльності, соціально-побутового стану, професійної та трудової діяльності. Він постійно відчуває душевний дискомфорт, оскільки не може у звичному для нього режимі спілкуватися з родиною та друзями, він вимушений займатися реабілітацією тоді як бажав би приділяти свій час близьким людям. Моральну шкоду, спричинену йому, не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевних переживань та страждань. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною його дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати лише суто умовний вираз. Враховуючи зазначене, позивач оцінює моральну шкоду, що йому спричинено, у розмірі 50 000 грн, та вважає зазначену суму справедливою та адекватною глибині його душевних страждань. Відповідно до посвідчення, виданого Управлінням соціального захисту населення Пологівської райдержадміністрації Запорізької області 31 березня 2015 року, серії НОМЕР_6, він має статус інваліда війни. Так як інвалідність його пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, на нього розповсюджується сфера дії Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до статті 17 Закону відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної та матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку. Датою виникнення права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Міністерства оборони України у нього є дата, коли йому було первинно було встановлено інвалідність, причиною якої є поранення, контузія і захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби перебуванні в країнах, де велися бойові дії, а саме 31 березня 2015 року.
Посилаючись на зазначені обставини ОСОБА_1 просив суд стягнути з Міністерства оборони України на його користь позивача 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я (встановленням інвалідності), що пов`язано з виконанням обов`язків військової служби.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 02 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що позивачем не доведені належними та допустимими доказами протиправність дій або бездіяльності Міністерства оборони України, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діями Міністерства оборони України, шкоди та вини відповідача в її завданні, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Сам факт отримання ушкодження здоров`я при виконанні службових обов`язків та отримання інвалідності не є доказом протиправних дій, бездіяльності або рішень Міністерства оборони України та не є підставою для відповідальності за частиною другою статті 1167 ЦК України.
Військова служба пов`язана із захистом Вітчизни, тому військовослужбовцям визначені законами пільги та гарантії, та в такий спосіб їх моральні страждання вже враховані чинним законодавством, зокрема вони мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров`я, щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи, вони приймаються на обстеження і лікування до військово-медичних закладів охорони здоров`я в порядку, встановленому Міністерством оборони України, іншими утвореннями відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами тощо.
З огляду на викладене, позивачем та його представником не було надано суду належних і допустимих доказів завдання йому будь-якого розміру моральної шкоди, яка б підлягала стягненню з відповідача на користь позивача за рішенням суду.
При цьому, суд зазначив, що позивач отримав поранення у 1988 році, перебуваючи на службі у лавах Збройних Сил Союзу РСР, які підпорядковувались Міністерству оброни Союзу РСР, в той час як з 24 серпня 1991 року на підставі постанови Верховної Ради України "Про військові формування утворено Міністерств оборони України та відбулось створення нових Збройних Сил України, якою не передбачено відповідальності Міністерства оборони України за спричинену шкоду під час проходження військової служби у Збройних Силах Союзу РСР. Не встановлено такої відповідальності і у Законі України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 року.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а підстави, визначені статтею 1167 ЦК Українита Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", для відшкодування моральної шкоди позивачу відсутні, тому вважав, що у задоволенні позову слід відмовити.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 11 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 02 лютого 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до статті 17 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", із змінами та доповненнями, відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.
Таким чином, наявність шкоди ще не породжує обов`язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.
Недоведеність протиправності дій або бездіяльності Міністерства оборони України, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діями Міністерства оборони України, шкоди та вини відповідача в її завданні, є підставою для відмови у задоволенні позову.
Також погодився з висновками суду першої інстанції про те, що військова служба пов`язана із захистом Вітчизни, тому військовослужбовцям визначені законами пільги та гарантії, та в такий спосіб їх моральні страждання вже враховані зазначеними нормами чинного законодавства, наведеними у рішенні суду.
Судом першої інстанції було враховано, що позивач отримав поранення у 1988 році, перебуваючи на службі у лавах Збройних Сил СРСР, які підпорядковувались Міністерству оброни СРСР, в той час як з 24 серпня
1991 року на підставі постанови Верховної Ради України "Про військові формування" утворено Міністерств оборони України та відбулось створення нових Збройних Сил України, якою не передбачено відповідальності Міністерства оборони України за спричинену шкоду під час проходження військової служби у Збройних Силах Союзу РСР. Не встановлено такої відповідальності і у Законі України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанції є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилався на те, що він відноситься до осіб сержантського складу, а, отже, був військовозобов`язаним запасу Збройних сил України другого розряду, є інвалідом війни, й на його думку, він має право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", і обов`язок по її відшкодуванню покладається на Міністерство оборони України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 серпня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Пологівського районного суду Запорізької області зазначену цивільну справу.
У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах СРСР з 05 травня 1987 року по 28 квітня 1989 року, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_7, виданим 20 березня 1989 року. В період з 06 квітня 1988 року по 03 лютого 1989 року приймав участь в бойових діях в Афганістані, що підтверджується довідкою Пологівсько-Чернігівського об`єднаного районного військового комісаріату від 19 лютого 2015 року № 1/256.