Постанова
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 2-280/11
провадження № 61-1270св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
позивач - ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_4,
представник відповідача - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Журавльова О. Г. Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними заповіту, договору довічного утримання та догляду й застосування наслідків його недійсності, визнання недійсними довіреностей, визнання права власності на квартиру, земельну ділянку, зобов`язання повернути безпідставно набуту земельну ділянку.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_6, вона є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері.
Звернувшись до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини, позивач дізналася про те, що 08 грудня 2008 року Шоста одеська державна нотаріальна контора посвідчила заповіт її матері ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3, а 12 травня 2009 року Друга одеська нотаріальна контора посвідчила договір довічного утримання між ОСОБА_6 і ОСОБА_3, за яким ОСОБА_3 передано у власність 384/1000 частини квартири АДРЕСА_1 .
14 травня 2009 року приватний нотаріус посвідчив договір дарування земельної ділянки площею 0,030 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Комінтерновський район, територія Крижанівської сільської ради.
Довіреністю, що була нотаріально посвідчена 12 грудня 2008 року, відповідач ОСОБА_3 уповноважений вести судові справи ОСОБА_6 з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі, та представляти її інтереси в усіх державних органах та установах.
Довіреністю, що була нотаріально посвідчена 24 березня 2009 року, відповідач ОСОБА_3 був уповноважений представляти інтереси ОСОБА_6 в усіх державних, громадських, господарських та інших підприємствах, організаціях, установах незалежно від їх підпорядкування та форм власності, а також у відділі земельних ресурсів Комінтернівського району Одеської області, Одеському управлінні Центру державного земельного кадастру, Комінтернівському бюро технічної інвентаризації з питань отримання документів для подальшого відчуження земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, та належала матері позивача.
ОСОБА_1 зазначала, що в липні 2007 року ОСОБА_6 перенесла інсульт, з приводу чого лікувалася у неврологічному відділенні центрального військового шпиталю, їй встановлений діагноз: менінгоенцефаліт, енцефалопатія III ступеню.
Позивач вважала, що ці правочини не є вільним виявленням її матері, оскільки вона тривалий час страждала хронічним стійким психічним розладом і не була здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
У заяві про збільшення позовних вимог від 09 червня 2015 року представник ОСОБА_1 просив: визнати недійсним заповіт ОСОБА_6, посвідчений 15 серпня 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенко О. В., зареєстрований в реєстрі за № 1659; визнати недійсними заповіт ОСОБА_6, посвідчений 12 грудня 2008 року державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Лєсогоровим Д. О., зареєстрований в реєстрі за № 7-1575; визнати недійсною довіреність ОСОБА_6, посвідчену 12 грудня 2008 року державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Лєсогоровим Д. О., зареєстровану в реєстрі за № 7-1576; визнати недійсною довіреність ОСОБА_6, посвідчену 24 березня 2009 року державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Лєсогоровим Д. О., зареєстровану в реєстрі за № 7-415; визнати недійсним договір довічного утримання та догляду між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідчений 13 травня 2009 року державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори Масловою М. В., зареєстрований в реєстрі за № 1-1085; застосувати наслідки недійсності договору та визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на 384/1000 частини квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 ; визнати недійсною довіреність ОСОБА_6, посвідчену 14 травня 2009 року державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори Масловою М. В., зареєстровану в реєстрі за № 1-1097; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, посвідчений 14 травня 2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко О. М., зареєстрований в реєстрі за № 162; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, після смерті ОСОБА_6 ; зобов`язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 безпідставно набуту земельну ділянку АДРЕСА_2 яка АДРЕСА_2 .
У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення та просив усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, зобов`язати відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області виселити ОСОБА_1 без надання іншого житла.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що йому на праві власності від 26 травня 2009 року, за реєстраційним витягом № 27229979, належить квартира АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, за якою відповідно до договору про довічне утримання від 13 травня 2009 року ОСОБА_3 здійснював догляд.
За життя ОСОБА_6 була інвалідом 1 групи та потребувала постійного стороннього догляду, що підтверджено медичною документацією: медичною справою ОСОБА_6 в Малиновський міжрайонній МСЕК, історією хвороби та інше.
ОСОБА_1 проживає у кімнаті до цього часу та перешкоджає ОСОБА_3 користуватися власністю.
Справа розглядалась неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_1 виселитись і не чинити дій, які перешкоджають ОСОБА_3 користуватися 384/1000 частиною квартири АДРЕСА_1 . У решті позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові ОСОБА_1 мотивоване тим, що ОСОБА_6 на момент вчинення нотаріальних дій була дієздатною, усвідомлювала значення своїх дій. Можливість підписання нотаріально посвідчених правочинів іншою особою від імені сторони правочину прямо передбачено законом.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з положень статей 316, 317, 319, 321 ЦК України, зазначаючи, що право власності є непорушним, тому ОСОБА_1 підлягає виселенню з квартири.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 13 грудня 2018 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2015 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу передати на новий апеляційний розгляд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_6 внаслідок наявних у неї психічних та інших захворювань не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, її волевиявлення не було вільним та не відповідало її внутрішній волі. Покладений в основу судового рішення висновок судово-психіатричної експертизи є необ`єктивним та таким, що суперечить матеріалам справи. Суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у проведенні повторної судово-психіатричної експертизи.
ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_4 надав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими, висновки судів відповідають встановленим обставинам справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що після смерті ОСОБА_6 02 червня 2009 року відкрилась спадщина на 384/1000 частин квартири АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,030 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
13 травня 2009 року Друга одеська державна нотаріальна контора посвідчила дві заяви щодо статусу квартири та договір довічного утримання та догляду між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, за яким у власність ОСОБА_3 передані 384/1000 частини квартири АДРЕСА_1 . Зазначені заяви та договір довічного утримання та догляду, які виконані від імені ОСОБА_6, підписані ОСОБА_9 від імені ОСОБА_6
14 травня 2009 року приватний нотаріус Комінтернівського нотаріального округу Одеської області Марченко О. М. посвідчила договір дарування земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_2, яка на праві приватної власності належала ОСОБА_6, та передана у власність ОСОБА_4
Договір дарування ОСОБА_6 підписаний від її імені ОСОБА_3 на підставі довіреності від 14 травня 2009 року, якою ОСОБА_3 уповноважений від імені і в інтересах ОСОБА_6 на здійснення правочинів щодо земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_2, підписана така довіреність була ОСОБА_9 від імені ОСОБА_6
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2009 року призначена посмертна комісійна судово-психіатрична експертиза щодо встановлення психічного стану ОСОБА_6 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2013 року, позов ОСОБА_1 задоволено, у позові ОСОБА_3 відмовлено (т.4, а.с.320).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2013 року зазначені судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки висновок експертизи від 13 квітня 2010 року не містить категоричний висновок, що ОСОБА_6 в момент складення спірних правочинів, а саме: 12 грудня 2008 року, 24 березня 2009 року, 13-14 травня 2009 року не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.
При новому розгляді справи від ОСОБА_1 надійшло клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи (т. 7, а.с. 110), відповідачі проти клопотання не заперечували і надали запитання, які необхідно поставити на дослідження перед експертами. Одночасно ОСОБА_3 та його представник, який також є представником відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_8 подали клопотання про проведення комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, ОСОБА_1 проти проведення експертизи заперечувала.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 145 ЦПК України 2004 року призначення експертизи є обов`язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.
Призначена судом за клопотання ОСОБА_1 експертиза була проведена експертною комісією 05 лютого 2015 року й складено висновок судово-психіатричного експерта № 52. У складі експертної комісії приймали участь ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які приймали участь під час проведення експертного дослідження від 13 квітня 2010 року № 325 і їх думка уже була викладена.
Відповідно до частини другої статті 150 ЦПК України 2004 року, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).