Постанова
іменем України
10 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 202/7527/15к
провадження № 51-9652км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Опанасюка О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 серпня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015040000000435, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Жданівка Донецької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вирокомІндустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2017 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 369-2 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 1300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 22100 грн, зарахувавши до призначеного покарання строк тримання під вартою з 14 липня 2015 року по 20 липня 2015 року, що згідно з ч. 5 ст. 53 КК одному дню позбавлення волі відповідає вісім неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і становить 952 грн.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 серпня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він, обіймаючи посаду старшого оперуповноваженого відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС України в Дніпропетровській області (далі - Лівобережна ОДПІ), наприкінці травня 2015 року отримав на виконання з Лівобережної ОДПІ службову записку № 1053/04-64-15-01-015 від 22 травня 2015 року та запит № 1023/15-1
від 22 травня 2015 року з додатками на відпрацювання ризикового платника податків ТОВ "Агро Зеленком".
27 травня 2015 року приблизно о 10-ій годині 00 хвилин ОСОБА_3, знаходячись у приміщенні свого службового кабінету № 4 Лівобережної ОДПІ за адресою: вул. Софії Ковалевської, 4, м. Дніпро, достовірно знаючи, що ТОВ "Агро Зеленком" є фактично працюючим підприємством та не задіяне у злочинних схемах із незаконного відшкодування ПДВ, продемонстрував ОСОБА_4 службову записку на запит Лівобережної ОДПІ на відпрацювання ризикового платника податків ТОВ "Агро Зеленком" з метою встановлення місцезнаходження підприємства та повідомив останнього, що ним здійснено вихід на
АДРЕСА_2 та встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою, в зв`язку з чим ним буде складено та направлено до податкової інспекції довідку про невстановлення місцезнаходження ТОВ "Агро Зеленком", що призведе до зміни стану платника податків та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість. При цьому ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_4, що за не відпрацювання ризикового платника податків ТОВ "Агро Зеленком" та складання довідки про підтвердження його місцезнаходження, той повинен передати йому 5000 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення щодо нього скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі пунктів 2 і 3 ч. 1 ст. 284Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Стверджує, що висновки суду про його винуватість ґрунтуються лише на показаннях свідка ОСОБА_4, які є сумнівними. Вважає, що судом у вироку не надано оцінки всім дослідженим доказам на предмет їх допустимості, хоча під час судового розгляду в порядку ст. 89 КПК вирішувалось клопотання сторони захисту про визнання певних доказів недопустимими. Вказує на те, що апеляційний суд вийшов за межі обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним, і послався на докази, які безпосередньо не досліджував та які місцевим судом у вироку не зазначено. Вважає, що речові докази є недопустимими.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Опанасюк О.В. вважав касаційну скаргу необґрунтованою, просив у її задоволенні відмовити, а судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Опанасюка О.В., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин (ст. 433КПК).
У п.1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як зазначено у ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Доводи засудженого ОСОБА_3 у касаційній скарзі про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального законуколегія суддів вважає обґрунтованими.
Відповідно до ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Зазначена засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК, та сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.