Постанова
іменем України
10 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 182/8839/15-к
провадження № 51- 5083 км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
захисника Сінкевича О.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2017 року та вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040340004241, за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Краснодар Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останній раз 19 жовтня 2012 року вироком Жовтневого районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 186, ст. 71 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців, звільненого 16 липня 2014 року на підставі ст. 2 Закону України "Про амністію у 2014 році",
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням упродовж трирічного іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Апеляційний суд Дніпропетровської області скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання та 10 лютого 2018 року ухвалив свій вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст.186 КК у виді чотирьох років позбавлення волі.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 7 грудня 2015 року о 21 годині 00 хвилин, діючи за попередньою змовою групою осіб з невстановленою слідством особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, з метою викрадення майна потерпілого ОСОБА_2 проникли до квартири АДРЕСА_2 після того, як потерпілий відчинив двері і невстановлена слідством особа вдарила потерпілого кулаком у обличчя. У квартирі вони зв`язали руки та ноги ОСОБА_2, потім ОСОБА_1 утримував потерпілого на підлозі, сидячи на ньому, а невстановлена слідством особа заволоділа майном потерпілого на загальну суму 15700 гривен, після чого з місця вчинення злочину вони зникли, а викраденим розпорядились на власний розсуд.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовує прохання тим, що він не розуміє українську мову, проте перекладачем його не було забезпечено, а процесуальні документи були складені українською мовою.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Сінкевич О.Г. підтримав касаційну скаргу засудженого у повному обсязі, просив судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор Чабанюк Т.В. вважала касаційну скаргу необґрунтованою, просила судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника Сінкевича О.Г. та прокурора Чабанюк Т.В., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що його розгляд проводився в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оспорюються та не заперечуються.
Доводи засудженого про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, в зв`язку з незалученням перекладача є безпідставними і не відповідають матеріалам кримінального провадження.
Участь перекладача у кримінальному провадженні зумовлена конституційною засадою рівності перед законом і судом (ч. 2 ст. 24 Конституції України, ст. 10 КПК), за якою, серед іншого, не допускається привілеїв чи обмежень (в т. ч. й у процесуальних правах, передбачених КПК) за мовними ознаками.
Проявом принципу "рівності можливостей", згідно з яким кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості і жодна із сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом, розглядаються й права обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, закріплені у підпунктах "а", "е" п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод (далі - Конвенції):
а) бути негайно i детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер i причину обвинувачення проти нього;
e) якщо він не розуміє мову, яка використовується у суді, або не розмовляє нею, - отримувати безоплатну допомогу перекладача.
Згідно зі ст. 29 КПК кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.