Постанова
Іменем України
11 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 725/2266/18
провадження № 51-2814км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Єремейчука С. В., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Дронової І. С.,
захисника Цику Н. В. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора Марусяка Ю. В., який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції, захисника засудженого ОСОБА_1 . ? адвоката Цику Н. В. та прокурора Чернівецької місцевої прокуратури Дутчака І. Д., який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції, на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 9 квітня 2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), який має середню освіту, не одружений, не працює, раніше неодноразово судимий, останнього разу ? 12 квітня 2017 року Першотравневим районним судом м. Чернівців за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до 4 місяців арешту, звільнений 6 жовтня 2017 року,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 21 січня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 9 квітня 2019 року вирок місцевого суду змінено.
Перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК на ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК і призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
У решті вирок залишено без зміни.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 8 квітня 2018 року близько 19:06, перебуваючи на паркувальному майданчику біля готелю "ЛеоТон" по вул. Чкалова, № 30в у м. Чернівцях, усвідомлюючи, що за ним ніхто не спостерігає, та переконавшись, що його дії не будуть помічені сторонніми особами, шляхом вільного доступу через привідкрите вікно передніх дверей автомобіля марки "Мегсedes Benz" чорного кольору (д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, відчинив двері вказаного транспортного засобу, чим привів у дію сигналізаційну систему, та проник до салону зазначеного автомобіля, де повторно, умисно, з корисливого мотиву, таємно викрав чуже майно на суму 7900 грн.
Однак ОСОБА_1 розпорядитися викраденим не зміг, оскільки в момент перебування в салоні вказаного автомобіля був викритий потерпілою ОСОБА_3 на місці вчинення злочину.
Разом з тим, усвідомлюючи, що його протиправне злочинне діяння, спрямоване на таємне заволодіння чужим майном, було викрито, намагаючись особисто збагатитись, з корисливого мотиву, умисно, протиправно, відкрито заволодів вищевказаними речами з автомобіля та свій злочинний умисел до кінця не довів з причин, які не залежали від його волі.
Дії ОСОБА_1 судом першої інстанції було кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що як органом досудового розслідування, так і районним судом не встановлено факту відкритого способу викрадення чужого майна, що здійснювалося у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, а він у свою чергу усвідомлює цю обставину, а також не встановлено умислу того, що винний вчинив свої дії в умовах очевидності, за умов відкритого характеру цих дій для потерпілого, та ігнорування винним цієї обставини.
Через відсутність вищенаведених ознак грабежу в діях ОСОБА_1 вони не можуть бути кваліфіковані як грабіж.
За таких обставин апеляційний суд кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна шляхом проникнення у сховище (автомобіль), вчинене повторно.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Марусяк Ю. В. просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Прокурор зазначає, що апеляційний суд безпідставно, не наводячи обґрунтованих підстав, на яких дійшов висновку про перекваліфікацію дій винного, не дав оцінки всім доказам у справі, не дотримався принципу безпосередності дослідження доказів, яким дав іншу оцінку, ніж суд першої інстанції. Крім того, апеляційний суд в ухвалі не сформулював обвинувачення, яке визнав доведеним. Прокурор посилається на те, що мотивами для перекваліфікації на ч. 3 ст. 185 КК слугували лише показання засудженого, дані ним під час апеляційного розгляду. Висновки апеляційного суду зроблено з порушенням ст. 23 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК), а саме без належної перевірки і оцінки всієї сукупності доказів, взято до уваги лише допит обвинуваченого та показання потерпілої в суді першої інстанції. Порушуючи ст. 419 КПК, не зважаючи на те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо фактичних обставин справи різняться, апеляційний суд не зазначив в ухвалі встановлених під час апеляційного розгляду обставин вчинення злочину виходячи із зміненої кваліфікації дій засудженого та не сформулював обвинувачення, яке б відповідало диспозиції ч. 3 ст. 185 КК. Кваліфікуючу ознаку "проникнення у сховище" застосовано неправильно, оскільки автомобіль не вважається сховищем.
Прокурор Чернівецької місцевої прокуратури Дутчак І. Д., який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Посилається на те, що апеляційним судом не досліджено протоколу слідчого експерименту та додатків до нього, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки вважає, що дії засудженого необхідно кваліфікувати як грабіж. Згідно з позицією прокурора суд апеляційної інстанції не повною мірою врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, оскільки ОСОБА_1 раніше судимий за вчинення умисних і корисливих злочинів, а також під час вчинення інкримінованого злочину в автомобілі перебували двоє малолітніх дітей. Прокурор також посилається на те, що справа призначалась апеляційним судом до розгляду на 28 березня 2019 року, однак рішення прийнято лише 9 квітня 2019 року.
Захисник засудженого ОСОБА_1 ? адвокат Цику Н. В. просить змінити ухвалу апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Захисник зазначає, що кваліфікуюча ознака - проникнення у сховище (автомобіль) є помилковою, оскільки салон автомобіля в даному випадку не може вважатися сховищем, а тому дії ОСОБА_1 необхідно перекваліфікувати на ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК, а також вказує, що при призначенні покарання було враховано лише одну пом`якшуючу обставину - щире каяття, хоча необхідно було врахувати також повне відшкодування шкоди, завданої вчиненим злочином, а тому при призначенні покарання необхідно застосувати ч. 1 ст. 69 КК. Також посилається на те, що апеляційний суд не сформулював обвинувачення, яке б відповідало диспозиції ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_4 просила виключити з судового рішення кваліфікуючу ознаку "проникнення у сховище" (автомобіль), перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК та при призначенні покарання застосувати ч. 1 ст. 69 КК.
Прокурор у судовому засіданні підтримала касаційні скарги представників органу державного обвинувачення, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника.
Захисник Цику Н. В. та засуджений ОСОБА_1 заперечили проти задоволення скарг прокурорів, ОСОБА_1 підтримав доводи викладені в касаційній скарзі захисника.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги прокурора Марусяка Ю. В., прокурора Дутчака І. Д. та адвоката Цику Н. В. підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При розгляді доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.
Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому воно має відповідати тим же вимогам, що й рішення суду першої інстанції, тобто бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, як це передбачено ст. 370 КПК. Крім того, ухвала апеляційного суду за змістом має відповідати вимогам ст. 419 цього Кодексу.
Відповідно до цієї норми закону в мотивувальній частині ухвали суд апеляційної інстанції зобов`язаний навести встановлені ним обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними. При зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку.