Постанова
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 161/13886/16-ц
провадження № 61-29126св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представники позивачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідачі: публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їхнього представника - ОСОБА_3 , на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 травня
2017 року у складі судді Пушкарчук В. П. та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 14 липня 2017 року у складі колегії суддів: Грушицького А. І., Данилюк В. А., Киці С. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" (далі -
ПАТ "Кредитпромбанк") про визнання кредитного договору, іпотечного договору та договору поруки недійсними.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 травня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПАТ "Кредитпромбанк" залишено без розгляду.
Ухвала районного суду мотивовано тим, що оскільки позивач ОСОБА_1 і представники позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до закінчення розгляду справи покинули судове засідання і не подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, то подану позивачами позовну заяву слід залишити без розгляду.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 14 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилено. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 травня 2017 року залишено без змін.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що незважаючи на те, що процесуальним законом передбачено порядок вирішення заперечень щодо дій головуючого, позивач та представники позивачів самовільно покинули зал судового засідання, маючи намір реалізувати свої процесуальні права всупереч передбаченому законом порядку. За таких обставин апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції належно прореагував на такі дії позивача та представників позивачів.
При цьому апеляційний суд виходив із того, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє позивачів доступу до правосуддя, оскільки відповідно до частини другої статті 207 ЦПК України 2004 року особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їхній представник - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просили скасувати оскаржувані ухвали та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилалися на те, що на їхню усну вимогу для надання розумного строку і належних умов для підготовки мотивованої письмової заяви про відвід, суддя першої інстанції оголосила в судовому засіданні перерву лише на 15 хвилин. Оскільки підготовка обґрунтованої письмової заяви усього складу суду зайняла більше 15 хвилин, зазначена заява була подана до канцелярії суду о 09 год.
00 хв. 22 травня 2017 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 вересня 2017 року було відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано з Луцького міськрайонного суду Волинської області указану цивільну справу.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У червні 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.
Відзив на касаційну скаргу від учасників справи не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПАТ "Кредитпромбанк" про визнання кредитного договору, іпотечного договору та договору поруки недійсними.
Позивач ОСОБА_1 і представники позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до закінчення розгляду справи покинули судове засідання і не подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхнього представника - ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.