Постанова
Іменем України
04 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 753/3326/17
провадження № 61-21667св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року у складі судді
Коренюк А. М. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 15 лютого
2018 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Прокопчук Н. О.,
Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2007 року, яке набуло чинності,
ОСОБА_2 зобов`язаний сплачувати їй аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 лютого 2007 року, й до досягнення дитиною повноліття. Проте, ОСОБА_2 зазначене рішення суду повністю не виконується, у зв`язку з чим утворилась заборгованість по аліментам станом на 19 лютого 2016 року у розмірі 102 498 грн 08 коп., відповідно, розмір неустойки (пені) від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення за період з жовтня 2008 року по лютий 2016 року становить 186 228 грн 60 коп., що й стало підставою звернення до суду з цим позовом.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь за період з жовтня 2008 року по лютий
2016 року 186 228 грн 60 коп. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада
2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 61 177 грн
90 коп. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, 611 грн 77 коп. судового збору, а всього - 61 789 грн 67 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виникнення заборгованості по аліментам відбулась з вини платника аліментів, який є працездатною особою, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження. Незалежних від відповідача причин утворення заборгованості судом не встановлено.Позивачка просила стягнути з відповідача розмір неустойки (пені) від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення за період з жовтня 2008 року по лютий 2016 року, що становить 186 228 грн 60 коп., проте до цієї вимоги суд застосовував строк позовної давності й стягнув неустойку (пеню) за останні три роки, що передують зверненню до суду з позовом, а саме з лютого 2014 року по лютий 2016 року в загальній сумі 61 177 грн 90 коп.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_1 суму неустойки (пені) по несплаченим аліментам за період з жовтня 2008 року по лютий 2016 року у розмірі 31 044 грн 24 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що змістом статті 196 СК України пеня нараховується на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилося стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється, виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. Апеляційний суд посилався на правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16. Позовна давність не поширюється на правовідносини, які регулюються статтею 196 СK України, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені за весь період прострочення сплати аліментів. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка за прострочення виплати аліментів з розрахунку за формулою: заборгованість за аліментами за місяць, помножена на 1 % пені і на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість, а загальна сума неустойки визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів за кожен місяць, у розмірі 31 044 грн 24 коп.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що пеня нараховується на всю суму несплати аліментів (заборгованості) за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тим місяцем, протягом якого не проводилось стягнення. Пеня нараховується до дня ухвалення судом рішення. На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 послалася на правові позиції, викладені Верховним Судом України у постановах
від 11 вересня 2013 року у справі № 6-81цс13, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-149цс14, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-2022цс15, які по-іншому визначають порядок обчислення неустойки зі сплати аліментів, ніж ті, про які зазначив апеляційний суд.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 є дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області
від 14 лютого 2007 стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 лютого 2007 щомісячно та до досягнення дитиною повноліття (а. с. 11). Вказане рішення набрало законної сили.
На виконання зазначеного рішення 02 квітня 2009 року відкрито виконавче провадження № 12138025 (а. с. 12).
Відповідно до довідки державного виконавця Дарницького РВ ДВС
у м. Києві ГТУЮ у м. Києві від 11 липня 2016 року заборгованість
ОСОБА_2 по сплаті аліментів за період з жовтня 2008 року по лютий
2016 року становить 102 498 грн 08 коп. (а. с. 14).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.