Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 341/449/15-ц
провадження № 61-31270св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
(за позовом ОСОБА_1 )
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, Бурштинська міська рада Івано-Франківської області,
(за позовом ОСОБА_4 )
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення від 21 березня 2017 року і додаткове рішення від 30 березня 2017 року Галицького районного суду Івано-Франківської області у складі судді Мула О. Д. та на ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року у складі колегії суддів: Горейко М. Д., Бойчука І. В., Проскурніцького П. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, Бурштинської міської ради Івано-Франківської області, в якому просили поділити земельну ділянку, що знаходиться на АДРЕСА_1, між ними та відповідачем як співвласниками житлового будинку, розташованого на цій земельній ділянці, відповідно до варіанту поділу земельної ділянки, запропонованого експертом Кавецьким В. А.
Посилаючись на те, що між ними виникають суперечки з приводу користування вищезазначеною земельною ділянкою, які у добровільному порядку вони вирішити не можуть, просили позов задовольнити.
У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою, у якому просив залишити у спільному користуванні його та відповідача спільний заїзд, а саме: частину земельної ділянки на АДРЕСА_1, яка визначена такими межами: проїжджою частиною АДРЕСА_1 та будинком, господарськими будівлями й парканом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 задоволено частково.
Здійснено поділ земельної ділянки відповідно до часток в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 1211 кв. м, а саме: ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - 49 % або 49/100 частин; ОСОБА_4 - 51 % або 51/100 частин. Існуючий заїзд шириною 5,50 м від дороги на АДРЕСА_1 (план - схема) залишено у спільному користуванні.
Виділено у спільне користування ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку НОМЕР_3 площею 290 кв. м, у тому числі під будинком - 136 кв. м.
Виділено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, власникам 49/100 частин - земельну ділянку НОМЕР_2 площею 400 кв. м, у тому числі під господарською будівлею - 30 кв. м, земельну ділянку НОМЕР_1 площею 51 кв. м, загальною площею 470 кв. м.
Виділено ОСОБА_4, власнику 51/100 частин - земельну ділянку НОМЕР_5 площею 422 кв. м, у тому числі під господарськими будівлями - 50 кв. м, земельну ділянку НОМЕР_4 площею 48 кв. м, загальною площею 470 кв. м.
В іншій частині позову відмовлено.
Додатковим рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 березня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Залишено ОСОБА_4 та ОСОБА_1 існуючий заїзд у спільному користуванні - шириною 5,50 м від дороги на АДРЕСА_1 для можливого користування, проходу до своїх частин будинку, проїзду транспортними засобами до своїх господарських будівель.
Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року рішення від 21 березня 2017 року та додаткове рішення від 30 березня 2017 року Галицького районного суду Івано-Франківської області залишено без змін.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що найбільш доцільним є варіант поділу спірної земельної ділянки, запропонований експертом Стельмаховичем Є. В., який також передбачає залишення існуючого заїзду у спільному користуванні сторін, оскільки розташування житлового будинку унеможливлює влаштування двох окремих заїздів до частин будинку, господарських будівель співвласників.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки земельна ділянка під огорожею з правої сторони будинку належить їм, а в запропонованому варіанті експерта Стельмаховича Є. В . зазначену ділянку пропонується виділити у спільне користування співвласників, з чим вони не погоджуються.
Крім того, суди не взяли до уваги їхні доводи про те, що експертиза проводилась Стельмаховичем Є. В. без їхньої участі та повідомлення про її проведення, а отже така експертиза не може бути прийнята судом.
Суди залишили поза увагою запропонований варіант поділу спірної земельної ділянки експертом Кавецьким В. А.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_4 подав заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, у якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу та без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Бурштинської міської ради Івано-Франківської області про визначення порядку користування земельною ділянкою та її поділ; за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою та витребувано з галицького районного суду Івано-Франківської області зазначену справу.
У травні 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням народного суду Галицького району Івано-Франківської області від 04 вересня 1972 року житловий будинок на АДРЕСА_4 на теперішній час АДРЕСА_1 (далі - будинок) було поділено між його попередніми власниками та виділено їм в натурі відповідні частини будинку з окремими входами, поділено господарські будівлі та споруди.
В порядку спадкування співвласниками часткової власності будинку на даний час є: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яким належить 49/100 частин, та ОСОБА_4 - 51/100 частин цього будинку.
Рішенням виконавчого комітету Бурштинської міської ради Івано-Франківської області від 31 грудня 2014 рокучастинам будинку сторін присвоєно окремі адреси, а саме: частині будинку, що належить на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1, а частині будинку, що належить ОСОБА_4, залишено поштову адресу: АДРЕСА_1 .
Н а час вирішення спору будинок АДРЕСА_1 не перебуває у спільній частковій власності, будинок є спареним з двох будинків і кожен з власників має свої окремі господарські будівлі та споруди.
Сторони у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 загальною площею 1211 кв. м не оформили, вона перебуває у їх спільному користуванні.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм
матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.