ПОСТАНОВА
Іменем України
13 вересня 2019 року
Київ
справа №640/21372/18
адміністративне провадження №К/9901/17322/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Калашнікової О.В.,
суддів - Білак М.В., Єресько Л.О.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу №640/21372/18
за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення №218 від 30 серпня 2016 року, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою адвоката Стеценко Олександра Вікторовича як представника ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Бєлової Л.В., суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.)
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України, у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України від 30 серпня 2016 року №218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 ;
1.2. зобов`язати Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України від 30 серпня 2016 року №218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що внаслідок прийняття відповідачем наказу, яким визнано недійсним (анульовано) бланк паспорта громадянина України НОМЕР_1, виданий позивачу Залізничним районним відділом у місті Сімферополі Головного управління юстиції Державної міграційної служби України в АР Крим 12.09.2012 року, порушено права та свободи позивача.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився у Кувейті .
3.1. 12 вересня 2012 року ОСОБА_1 видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1,
3.2. 26 листопада 2012 року позивачу видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 .
3.3. Відповідно до запиту №6.3/5587-16 від 27 травня 2016 року у зв`язку із проведенням службової перевірки відповідно до вимог пункту 56 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року №152, щодо законності документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства України Департамент з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України просив Департамент з питань громадянства Адміністрації Президента України надати інформацію щодо прийняття до громадянства України (номер та дата Указу Президента), у тому числі, стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: Кувейт.
3.4. Листом від 13 червня 2016 року №20-13/178 Департамент з питань громадянства Адміністрації Президента України повідомив Департамент з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України Державної міграційної служби України про те, що матеріали щодо прийняття до громадянства України або виходу із громадянства України, вказані у запитах, у тому числі, у запиті від 27 травня 2016 року №6.4/5587-16, осіб на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства не надходили.
3.5. 30 серпня 2016 року Наказом Державної міграційної служби України №218 у зв`язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської області згідно переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", ураховуючи положення статті 7 Закону України "Про основи національної безпеки України", визнано, у тому числі, недійсним (анульованим) бланк паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .
3.6. Про існування оскаржуваного наказу позивач дізнався з листа - відповіді Державної міграційної служби України №6.1-5338/1-18 від 27 липня 2018 року на адвокатський запит Стеценко О. В ., який діяв в інтересах позивача.
3.7. Не погоджуючись з наказом Державної міграційної служби України від 30 серпня 2016 року №218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту громадянина України НОМЕР_1, позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою 17 грудня 2018 року.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 року позов задоволено частково.
4.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної міграційної служби України від 30 серпня 2016 року №218 "Про визнання недійсними бланків" в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 .
4.2. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
5. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ не містить жодних посилань на норми Закону України "Про громадянство України" або будь-якого іншого нормативно-правового акту, яким врегульовано питання щодо набуття/припинення особами громадянства України. В той же час, посилання відповідача на приписи статті 7 Закону України "Про основи національної безпеки України" та положення постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" не можуть бути підставою для визнання недійсним (анулювання) бланку паспорту, оскільки норми вказаного Закону України та постанови Кабінету Міністрів України не регулюють спірних правовідносин.
6. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 21 травня 2019 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 року скасував, прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив повністю.
7. Скасовуючи постанову суду першої інстанції, та приймаючи нову про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду жодних належних і допустимих, у розумінні статті 74 КАС України, доказів, які б підтверджували факт набуття позивачем громадянства України у порядку, визначеному законодавством, а тому суд дійшов висновку, що ДМС України правомірно, в межах та на підставі повноважень прийняла оскаржуваний наказ ДМС України від 30 серпня 2016 року № 218 в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 .
IV. Касаційне оскарження
8. У касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції.
9. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судом апеляційної інстанції безпідставно проігноровано та не надано оцінку, що в оскаржуваному наказі Державної міграційної служби України від 30 серпня 2016 року №218 відсутнє будь-яке посилання на норму Закону України "Про громадянство України" або будь-якого іншого нормативно-правового акту, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуваний наказ.
9.1. Також позивач зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції не врахував, що тимчасова окупація АР Крим, на яку посилається відповідач в наказі від 30 серпня 2016 року №218, сама по собі не може вважатись належною підставою для прийняття рішення про визнання недійсним бланку паспорта позивача. Крім того, ця подія мала місце у 2014 році, в той час як рішення про визнання недійсними бланку паспорта позивача прийнято відповідачем лише у 2016 році, а сам паспорт був виданий позивачу у 2012 році та внесений до відповідної бази ДМС.
10. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на необгрунтованість та безпідставність останньої просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
11. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12. Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
13. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України від 18 січня 2001 року №2235-III "Про громадянство України" (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2235-III).
15. Згідно з статтею 3 Закону № 2235-ІІІ Громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;