Постанова
Іменем України
04 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 757/24269/15-ц
провадження № 61-40088св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_5, на рішення Печерського районного суду м. Києва
від 27 березня 2018 року у складі судді Москаленко К. О. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2018 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що у червні 2013 року між ним та
ОСОБА_2 було укладено договір позики у формі розписки, згідно умов якого він надав останньому грошові кошти у розмірі 53 000 доларів США строком до 15 липня 2013 року. По закінченню зазначеного у розписці строку ОСОБА_2 не розрахувався з ним та продовжує ухилятися від свого обов`язку щодо повернення коштів.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з
ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти у розмірі 53 000 доларів США та три проценти річних у розмірі 69 294 грн 04 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 березня
2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з
ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 1 233 799 грн 44 коп. з них: сума основного боргу -
1 164 505 грн 40 коп., три проценти річних від простроченої суми - 69 294 грн 04 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами у справі виникли зобов`язання, за якими відповідач безпідставно набув грошові кошти позивача, мав їх повернути, проте, всупереч взятим на себе зобов`язанням по поверненню коштів відповідач їх належним чином не виконав, у зв`язку з чим в останнього перед позивачем виникла прострочена заборгованість. Крім того, у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу за клопотанням відповідача, однак, відповідач ухилився від надання експерту необхідних документів для проведення експертизи, тому суд вважав за можливе визнати факт написання тексту розписки
від 14 червня 2013 року та її підписання саме ОСОБА_2 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що з`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за договором позики та трьох процентів річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. ОСОБА_2 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він не підписував та не писав надану позивачем розписку, грошових коштів за розпискою не отримував. Враховуючи викладене, суд першої інстанції, виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, встановивши, що відповідач ОСОБА_2 не виконав свої зобов`язання за договором позики, дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою
ОСОБА_2 , поданою представником - ОСОБА_5 Виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня
2018 року та постанови Апеляційного суду м. Києва від 20 червня
2018 року зупинено до закінчення касаційного провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно дійшли висновку про те, що відповідач ухилився від проведення експертизи, внаслідок чого суд першої інстанції застосував положення статті 109 ЦПК України, а під час апеляційного перегляду рішення відповідачу було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи з тих самих підстав. Крім того, повістка про розгляд справи у суді першої інстанції не була вручена належним чином, а відповідач не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, що позбавило останнього права подавати докази та наводити свої доводи та заперечення.
У цій справі письмовий договір позики відсутній, а доказом укладеного договору позики позивач вважає боргову розписку, яка підписана
ОСОБА_2 Текст вказаної розписки написано різними способами та різними почерками, а текст написаний позивачем у нижній третині аркуша не підписаний відповідачем.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно умов якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 грошові кошти у позику в розмірі 53 000 доларів США, а останній зобов`язався повернути взяті в борг кошти у строк до 15 липня 2013 року.
На підтвердження укладення договору позики ОСОБА_1 було надано відповідну розписку (а. с. 7).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2, подана представником ОСОБА_5, задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.