ПОСТАНОВА
Іменем України
10 вересня 2019 року
Київ
справа №826/11968/16
адміністративне провадження №К/9901/13582/18
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А.,
за участю секретаря судового засідання Хом`яка О.А.,
учасники справи:
представники позивача - Махінова А.М., Колток О.І.,
представник відповідачів - Харабара Т.І.,
представники третіх осіб: ТОВ "Інтерфом-Дніпро" - Компанець М.Б., ТОВ "Інтерфом" - Бахмач А.І., ТОВ "Західполіформ Плюс" - Бубнюк В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу компанії "Віта Полімерз Поланд сполка з огранічона одповедзіальносціа" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року (судді Арсірій Р.О., Кузьменко В.А., Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2017 року (судді Желтобрюх І.Л., Бєлова Л.В., Парінов А.В.) у справі № 826/11968/16 за позовом компанії "Віта Полімерз Поланд сполка з огранічона одповедзіальносціа" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфом", товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфом - Дніпро", товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфом - Захід", товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфом - М", товариство з обмеженою відповідальністю "Західполіфом Плюс", приватне підприємство "Укртекстрейдинг", товариство з обмеженою відповідальністю "Фом Трейдінг" про визнання дій протиправними та скасування рішення,
УСТАНОВИЛА:
У серпні 2016 року компанія "Віта Полімерз Поланд сполка з огранічона одповедзіальносціа" (далі - Компанія) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство), Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (далі - Комісія) та просила:
визнати протиправними дії Міністерства економічного розвитку і торгівлі України під час проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну гнучких пористих плит, блоків та листів з пінополіуретанів незалежно від країни походження та експорту, порушеного на підставі рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 03.07.2015 №СП-332/2015/442-06, які полягають у неналежному проведенні дослідження всіх факторів об`єктивного та кількісного характеру, що впливають на національного товаровиробника;
визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 26.05.2016 №СП-356/2016/4411-05 "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну гнучких пористих плит, блоків та листів пінополіуретанів незалежно від країни походження та експорту";
стягнути з відповідачів судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з вказаним рішенням, вважає його протиправним, таким, що прийняте Комісією з порушенням положень Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну". Просив суд задовольнити позовні вимоги.
В ході розгляду справи судом було залучено третіх осіб: товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфом", товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфом - Дніпро", товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфом - Захід", товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфом - М", товариство з обмеженою відповідальністю "Західполіфом Плюс", приватне підприємство "Укртекстрейдинг", товариство з обмеженою відповідальністю "Фом Трейдінг".
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що при прийнятті оскаржуваного рішення Комісія діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому правові підстави до його скасування відсутні, зокрема, Компанією не спростовано відомості про те, що протягом періоду розслідування, відбулось значне зростання обсягів імпорту в Україну товару, як в абсолютних величинах, так і відносно загального виробництва та споживання товару в Україні. Суди, поміж іншого, виходили з того, що відповідно до приписів статті 13 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" вирішення питання про наявність заподіяної національному виробнику шкоди або загрози її заподіяння, так і питання вибору та застосування конкретного, передбаченого Законом, спеціального заходу, є дискреційними повноваженнями відповідачів як уповноважених на те органів державної виконавчої влади.
Суди попередніх інстанцій зазначили про те, що ринки пінополіуретану Російської Федерації і Європейського Союзу, в тому числі Польщі, мають свою сировинну базу та у десятки разів більші ніж ринок України. Саме тому національному виробнику, при наявності непередбачуваних обставин, особливо важко конкурувати з такими країнами. Порушення Російською Федерацією цілісності та суверенітету України, тимчасової окупації АР Крим, призвели до негативних наслідків в економіці України. Наслідком цього стало зниження рівня життя, скорочення споживання та переорієнтація споживача на більш дешеві товари, в тому числі в сегменті продукції з пінополіуретану. В ході спеціального розслідування відповідачами було встановлено, що незважаючи на скорочення обсягів споживання, обсяги імпорту товару в Україну у період, що перевірявся, зросли на 27,8%, збільшивши частку імпорту на споживанні на рівні 40%. Такі події не могли бути передбачені національним товаровиробником, адже зазначені непередбачувані обставини стались значно пізніше переговорів про тарифні поступки, та об`єктивно не могли бути передбачені Україною під час вступу України до СОТ в 2008 році. Відповідно до інформації національного товаровиробника в розумінні Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", з метою збереження частки ринку він був змушений скорочувати ціни продажу на власний товар у зв`язку із зростаючим імпортом за низькими цінами. При цьому, щоб компенсувати втрати від скорочення відпускних цін, національний товаровиробник вжив заходів зі зниження рівня собівартості продукції шляхом скорочення витрат на робітників. Так, за період розслідування, кількість працюючих на підприємствах національного товаровиробника скоротилася на 14,37 %. У зв`язку зі зниженням обсягів продажу подібного товару на внутрішньому ринку, а також тим, що національний товаровиробник був змушений знижувати відпускні ціни на власну продукцію більш швидшими темпами, ніж йому вдавалося знижувати собівартість виробництва продукції, - значно скоротився прибуток від реалізації подібного товару на внутрішньому ринку України. Постійне зростання обсягів імпорту в Україну відбувалось за рівнем цін, який був значно нижчим від рівня цін продажу на внутрішньому ринку національним товаровиробником та навіть нижчим за його собівартість. На думку судів першої та апеляційної інстанцій, всі наведені вище обставини підтверджують наявність причино-наслідкового зв`язку між зростаючим імпортом в Україну товару та фактом нанесення значної шкоди національному товаровиробнику внаслідок цього імпорту, що було й встановлено Комісією за результатами проведеного спеціального розслідування.
Суди вказали на те, що зростання обсягу імпорту в Україну, яке заподіює або створює загрозу заподіянню значної шкоди національним інтересам, відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 16 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" є самостійною та достатньою підставою для установлення спеціального мита щодо імпорту товару в Україну, який є об`єктом спеціального розслідування.
Стосовно доводів Компанії щодо недотримання відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення визначеної законом процедури, суди проаналізували порядок створення та роботи Комісії, визначений статтею 5 Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", та дійшли висновку, що визначена вказаним законом кількість голосів, необхідна для прийняття рішення, повинна вираховуватись від кількості членів, присутніх на засіданні Комісії, в кількості, яка забезпечує її правомочність згідно з законом.
Суди врахували, що, на засіданні Комісії, яке відбулося 26 травня 2016 року, та на якому було прийнято оскаржуване рішення, були присутні більше половини складу Комісії, а саме - 8 із 14; за прийняття оскаржуваного рішення проголосувала встановлена законом необхідна кількість членів - 5 із 8 (оскаржуване рішення було прийняте простою більшістю голосів).
Суд апеляційної інстанції встановив, що протокол засідання Комісії від 26 травня 2016 року, на якому було прийнято оскаржуване рішення, належним чином затверджений та підписаний заступником голови Комісії, заступником Міністра економічного розвитку і торгівлі України - Торговим представником України Микольською Н.Я.
Доводи Компанії щодо необхідності застосування до спірних правовідносин норм Генеральної угоди про тарифи й торгівлю (далі - ГАТТ) та Угоди про захисні заходи, було спростовано судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях, які вказали на те, що в даному випадку при прийнятті оскаржуваного рішення були застосовані саме спеціальні заходи, визначені статтею 16 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", які не відносяться до захисних заходів, як це визначено Угодою про захисні заходи.
При цьому, суди виходили з аналізу приписів, зокрема, частини другої статті 2 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", де зазначено, що цей закон не виключає застосування разом із спеціальними заходами інших заходів передбачених актами законодавства, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, у рамках ГАТТ і Світової організації торгівлі (далі - СОТ).
Судами також було вказано на незазначення позивачем конкретних порушень його прав та інтересів оскаржуваним рішенням, враховуючи те, що обов`язок сплати спеціального мита, встановленого оскаржуваним рішенням Комісії відповідно до частини другої статті 16 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", поширюється виключно на імпортера товару. Суди вказали, що позивач лише формально послався на те, що він є заінтересованою стороною у проведенні спеціального розслідування. Також, суди зазначили, що позивач не вказав, які саме дії Міністерства під час проведення спеціального розслідування слід визнати протиправними та у чому полягають порушення законодавства під час їх проведення.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Компанія звернулась із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Компанія вказала на неправильну оцінку судами обставин справи, зокрема, неправильне тлумачення норм закону, якими встановлено порядок прийняття оскаржуваного рішення Комісії, неправильне встановлення судами обставин справи, зокрема, щодо підписання протоколу засідання Комісії, на якому було прийнято оскаржуване рішення, обставин значного зростання імпорту вказаного товару у період, що перевірявся, встановлення шкоди Національному товаровиробнику, заподіяної імпортом товару, встановлення причинного зв`язку між цими обставинами.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 7 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії.
Згідно з пунктом 4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який набрав чинності 15 грудня 2017 року на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 липня 2019 року визначено склад суду: суддю-доповідача: Гусака М.Б., суддів: Гімона М.М. та Усенко Є.А.
Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 липня 2019 року справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Міністерством подано заперечення на касаційну скаргу, а третіми особами на стороні відповідачів - ТОВ "Інтерформ" та ТОВ "Інтерформ-Дніпро" - відзиви на касаційну скаргу, в яких вони просили суд касаційну скаргу залишити без задоволення.
У запереченні та відзивах особи послалися на те, що скаржник не навів жодного реального факту порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та/або процесуального права та фактично наполягав на повторному встановленні касаційним судом фактичних обставин справи та переоцінці наявних у справі доказів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.