ПОСТАНОВА
Іменем України
13 вересня 2019 року
Київ
справа №822/13/15
адміністративне провадження №К/9901/3017/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року (суддя Польовий О.Л.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року (головуючий суддя Біла Л.М., судді: Гонтарук В.М., Смілянець Е.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
В січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №000069/22-01-22-04, №000070/22-01-22-04 від 09 жовтня 2014 року та №000084/22-01-22-04, №000085/22-01-22-04 від 11 грудня 2014 року.
Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що прийняті відповідачем за результатами документальної планової виїзної перевірки податкові-повідомлення рішення, якими йому донараховано ввізне мито та податок на додану вартість й нараховано штрафні санкції, є протиправними, адже під час здійснення митного оформлення імпортованих товарів за перевіряємий період Товариством подавались митному органу всі підтверджуючі визначену митну вартість документи, а також належним чином визначались коди товарів, що ввозились.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Управління №000069/22-01-22-04, №000070/22-01-22-04 від 09 жовтня 2014 року та №000084/22-01-22-04, №000085/22-01-22-04 від 11 грудня 2014 року.
Приймаючи такі рішення, суди прийшли до висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності визначення митної вартості імпортованого товару (зокрема в частині включення до неї транспортних витрат); до того ж рішення щодо коду товару "щітка склоочисника" на момент його митного оформлення приймалось саме контролюючим органом, а позивач задекларував такий товар відповідно до цього рішення; отже у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних у даній справі податкових повідомлень-рішень.
Не погоджуючись з рішеннями судів, Управління звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а також зазначало про законність прийнятих податкових повідомлень-рішень з огляду на ненадання Товариством доказів включення до митної вартості імпортованих товарів повної вартості транспортних послуг, а також неправильне визначення ним під час декларування товару "щітка склоочисника" коду останнього.
Позивач в запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства в частині дотримання законодавства України з питань державної митної справи за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, в результаті якої виявлено порушення позивачем вимог статті 58 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI (далі - МК України №4495), статті 267 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року №92-ІV (далі - МК України №92), Закону України "Про Митний тариф України" від 05 квітня 2001 року №2371-ІІІ (далі - Закон №2371), пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України), яке полягає у невключенні до митної вартості імпортованих товарів повної суми транспортних витрат, що призвело до заниження митної вартості оцінюваних товарів та несплати у повному обсязі до державного бюджету ввізного мита і податку на додану вартість у перевіряємому періоді.
На підставі виявлених порушень складено акт №0027/4/22-01-22-04/0030865632 від 22 вересня 2014 року та винесено податкові повідомлення-рішення від 09 жовтня 2014 року №000069/22-01-22-04, яким визначено суму грошового зобов`язання з ввізного мита в розмірі 174 615,89 грн., з яких: 139 692,71 грн. основного платежу та 34 923,18 грн. штрафних санкцій, №000070/22-01-22-04, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 631 655,41 грн., з яких: 505 324,33 грн. основного платежу та 126 331,08 грн. штрафних санкцій.
За результатами їх адміністративного оскарження рішенням ДФС України №8042/6/99-99-10-01-06-15 від 04 грудня 2014 року оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а також прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 грудня 2014 року №000084/22-01-22-04, яким визначено суму грошового зобов`язання з ввізного мита в розмірі 5,76 грн., з яких: 4,61 грн. основного платежу та 1,15 грн. штрафних санкцій, №000085/22-01-22-04, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 24,23 грн., з яких 19,38 грн. основного платежу та 4,85 грн. штрафних санкцій.
Підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок відповідача про подання позивачем недостовірних відомостей про вартість ввезеного товару і, як наслідок, сплату останнім митних платежів та ПДВ у заниженому розмірі, оскільки перевіркою встановлено, що в первинних документах, наданих позивачем, не зафіксовано розподіл транспортних витрат до митного кордону України та після ввезення на митну територію України, в зв`язку з чим їх повний розмір (документально підтверджений первинними бухгалтерськими документами) повинен включатись до митної вартості; крім того, в порушення вимог Закону №2371 позивачем під час декларування неправильно визначено код товару "щітка склоочисника" згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), що призвело до заниження ввізного мита та податку на додану вартість.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з пунктом 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України №4495 подаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умови поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України №4495 при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
В свою чергу частиною 2 статті 267 МК України №92 передбачалось, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення (пункт 2 частини 11 статті 58 МК України №4495).
Аналогічні положення містились і в пункті "б" частини 3 статті 267 МК України №92.
Корім того відповідно до статті 313 МК України №92 віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), є виключно компетенцією митних органів.