ПОСТАНОВА
Іменем України
13 вересня 2019 року
Київ
справа №826/19412/15
адміністративне провадження №К/9901/14324/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року (суддя - Погрібніченко І.М.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року (судді: Петрик І.Й. (головуючий), Борисюк Л.П., Вівдиченко Т.Р.)
у справі № 826/19412/15
за позовом Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області
до Управління державної казначейської служби у Києво-Святошинському районі Київської області
про визнання протиправними дій,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2015 року Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі - Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської РДА) звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління державної казначейської служби у Києво-Святошинському районі Київської області, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в недотриманні пункту 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, а саме у невідновленні платежів за рахунками позивача по незахищених видатках.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо невиконання пункту 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, в частині передачі виконавчого документу до відповідного органу казначейства для подальшого виконання та поновлення здійснення платежів боржника.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 20 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року, у задоволенні позову Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської РДА відмовив.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
При цьому касаційна скарга обґрунтована тим, що непроведення відповідачем видатків по окремим рахункам позивача призводить до порушення фінансової дисципліни та позбавляє Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської РДА здійснювати поточні відшкодування витрат на проїзд пільгових категорій громадян Києво-Святошинського району, що створює обставини для зростання заборгованості.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 липня 2016 року відкрито касаційне провадження.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу відповідач вважає судові рішення законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просив відмовити.
01 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2014 року у справі № 826/17967/14 з Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської РДА на користь Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" стягнуто витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських проїздах за період з 01 січня 2014 року до 30 червня 2014 року в сумі 1 498 596,69 грн.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01 квітня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2014 року залишив без змін.
09 липня 2015 року Окружним адміністративним судом міста Києва в адміністративній справі № 826/17967/14 видано виконавчі листи.
20 серпня 2015 року відповідач направив запит № 05-04/1200 до Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської РДА про повідомлення рахунків, із яких потрібно провести безспірне списання коштів на корить Державного територіального галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" в сумі 1 498 596,69 грн. Також у запиті зазначено, що на період встановлення даних, відповідно до пункту 30 постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", платежі за платіжними дорученнями боржника за всіма кодами економічної класифікації видатків бюджету, крім захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України, проводитися не будуть.
Позивач листом від 21 серпня 2015 року № 1997 звернувся до Управління державної казначейської служби у Києво-Святошинському районі Київської області, в якому просив розблокувати рахунки, не захищені статтями видатків, та відновити проведення платежів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання ним пункту 33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (був чинний на час виникнення спірних правовідносин) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до підпункту 6 пункту 6 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку надавати попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства, а також складати протоколи про порушення бюджетного законодавства учасниками бюджетного процесу, на підставі яких зупиняти в межах повноважень, передбачених законом, операції з бюджетними коштами, а також ініціювати призупинення бюджетних асигнувань.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).
Пунктом 3 Порядку № 845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Згідно з пунктом 24 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.