ПОСТАНОВА
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа №815/527/14
касаційне провадження №К/9901/24908/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2014 (суддя Білостоцький О.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2015 (головуючий суддя - Димерлій О.О., судді: Романішин В.Л., Єщенко О.В.) у справі № 815/527/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Армтрейд ЛТД" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Армтрейд ЛТД" звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.2013 № 0002682250, від 12.08.2013 № 0002672250, від 12.08.2013 № 0002662250.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 04.06.2014 адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.11.2015 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2014 залишив без змін.
Державна податкова інспекція у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2014, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2015 та прийняти нове рішення, яким залишити без задоволення позовні вимоги.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 47.1 статті 47, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує, що орган доходів і зборів наділений повноваженнями щодо застосування звичайних цін для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником податків, або податкового статусу іншої сторони такої операції.
Крім того, зазначає про безпідставність віднесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Армтрейд ЛТД" до складу витрат сум, сплачених за договорами щодо отримання комп`ютерних, бухгалтерських, інформаційно-консультаційних послуг, послуг довідки, технічного обслуговування, з підстави їх непідтвердження належним чином оформленими первинними документами, оскільки в наданих до перевірки актах виконаних робіт зазначено лише загальну номенклатуру наданих послуг, при цьому не представлено звітів про виконану роботу, переліків проведених заходів та іншої інформації, яка дає можливість встановити зміст та обсяг господарських операцій, одиницю їх виміру.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Армтрейд ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, результати якої оформлено актом від 25.07.2013 № 101/15-32-22-03/30708326/11/77.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 135.1, підпункту 135.5.11 пункту 135.5 статті 135, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.14 статті 146, підпунктів 153.2.1, 153.2.2 пункту 153.2 статті 153, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку із: заниженням ціни продажу аптек Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (загальною площею 60,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 ) та Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (загальною площею 63,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 ), порівняно із звичайною ціною на нерухомість комерційного призначення, що призвело до заниження доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування з податку на прибуток, за тертій квартал 2012 року на 1056730,00 грн. та з податку на додану вартість за вересень 2012 року на 319916,00 грн.; неправомірним віднесенням до складу витрат вартості послуг з оренди аптек у фізичних осіб-підприємців за завищеними цінами, порівняно із звичайною ціною на послуги з оренди таких об`єктів нерухомості, що спричинило завищення суми витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування з податку на прибуток, на 410420,00 грн.; необґрунтованим формуванням витрат за наслідками господарських операцій із придбання комп`ютерних, бухгалтерських, інформаційно-консультаційних послуг, послуг інформаційно-довідкової служби та технічного обслуговування комп`ютерної техніки в Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_10, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_11, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_12 з огляду на їх непідтвердження належним чином оформленими первинними документами.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 12.08.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0002662250, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 221236,00 грн. за основним платежем та 55309,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0002672250, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 244400,00 грн. за основним платежем та 122200,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0002682250, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 308101,00 грн. за основним платежем та 154051,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
За правилами пункту 146.14 статті 146 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дохід від продажу або іншого відчуження об`єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об`єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об`єкта (активу).
Згідно з підпунктом 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов`язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).
Положення підпункту 153.2.1 цього пункту поширюються також на операції з особами, які, зокрема, не є платниками цього податку (підпункт 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками-суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).
Підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що звичайною ціною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
До 01.01.2013 (пункт 8 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)) порядок визначення звичайних цін регулювався за правилами пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так, згідно з підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обов`язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов`язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов`язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.