ПОСТАНОВА
Іменем України
13 вересня 2019 року
Київ
справа №460/2617/18
адміністративне провадження №К/9901/16937/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №460/2617/18
за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України про скасування рішення, зобов`язання вчинення дій
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року, прийняту суддею Борискіном С.А., та
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Затолочного В.С., суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної комісії Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому він просив:
- визнати протиправним рішення Центральної комісії Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України про відмову у переведенні засудженого ОСОБА_1 із ДУ "Городищенська ВК (№96)" до ДУ "Петрівська ВК (№49)".
- зобов`язати Центральну комісію Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України розглянути питання щодо переведення засудженого ОСОБА_1 із ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)" до ДУ "Петрівська виправна колонія (№49)" із урахуванням висновків суду.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням комісії з питань розподілу в Львівській області від 30 жовтня 2017 року його етапували для подальшого відбування покарання в колонію максимального рівня безпеки - ДУ "Городищенська ВК (№96)", з чим він категорично не згідний. Вказав, що звернувся до відповідача з відповідним поданням про переведення з житлових приміщень максимального рівня безпеки ДУ "Городищенска ВК (№96)" до виправної колонії максимального рівня безпеки для чоловіків ДУ "Петрівська колонія (№49)", що розташована за адресою: вул. Польова 1, Новий Стародуб, Кіровоградська область, з причин місця проживання родичів відповідно до ст. 93 Кримінально-виконавчого кодексу України. За результатами розгляду вказаного подання, відповідачем прийнято рішення про відмову у зміні колонії до найближчої відстані місця проживання дружини засудженого. На переконання позивача вказане рішення є незаконним та протиправним, оскільки його дружина проживає на території Дніпропетровської області, а ДУ "Петрівська колонія (№49)" є колонією з найближчим місцем розташуванням до території проживання дружини як найближчого родича. З огляду на наведене, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що доказів на підтвердження винятковості обставин, що зумовлюють необхідність переведення позивача матеріали справи не містять.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у справі № 460/2617/18 - без змін.
Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, правильно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
18 червня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року, в якій скаржник просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга скаржника обґрунтована тим, що рішення відповідача про відмову у зміні колонії до найближчої відстані місця проживання дружини засудженого є незаконним та протиправним, оскільки його дружина проживає на території Дніпропетровської області, а ДУ "Петрівська колонія (№ 49)" є колонією з найближчим місцем розташуванням до території проживання дружини як найближчого родича. Також скаржник зазначив, що питання переведення чи не переведення засудженого до іншої установи виконання покарань належить до повноважень Центральної комісії Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, а тому у даній справі неналежний відповідач.
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року у справі №460/2617/18.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 11 вересня 2019 року підготовчі дії закінчено, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позиція інших учасників справи
17 липня 2019 року від Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України - надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняті судами першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Засуджений вироком Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2009 року ОСОБА_1 з 05.11.2017 відбуває покарання в ДУ "Городищенська ВК (№ 96)".
23 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з клопотанням, в якому на підставі статті 93 Кримінально-виконавчого кодексу України, просив перевести його для подальшого відбування покарання з ДУ "Городищенська ВК (№ 96)" Рівненської області до ДУ "Петрівська ВК (№ 49)" Кіровоградської області у зв`язку з тим, що його дружина ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 Близькі родичі: батько ОСОБА_3 та сестра ОСОБА_4 проживають за адресою: с . Кленове, Городоцький р- н, Хмельницька обл . Вказав про те, що станом на день звернення з даним клопотанням приїздити на побачення та підтримувати з ним іншого роду соціальні зв`язки для його дружини є проблематичним.
Листом від 30 липня 2018 року № 30/03/3236 ДУ "Городищенська ВК (№ 96)" направлено вказане клопотання ОСОБА_1 до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України для розгляду. Вказаний лист був отриманий адресатом 15.08.2018 за вхідним № П-1571.
Відповідно до змісту протоколу Центральної комісії Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення (далі - Центральна комісія) від 04 вересня 2018 року № 6 комісією у складі п`яти членів та голови було, зокрема, вирішено відмовити засудженому ОСОБА_1 у переведенні із ДУ "Городищенська ВК (№ 96)" до ДУ "Петрівська ВК (№ 49)", враховуючи відсутність підстав, передбачених частиною 2 статті 93 КВК України.
06 вересня 2018 року Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України надіслала на адресу ДУ "Городищенська ВК (№ 96)" (для оголошення засудженому ОСОБА_1 ) лист за №1/4-10113/Ми, в якому повідомила про розгляд клопотання позивача. Зокрема, зазначила про те, що Центральною комісією 04 вересня 2018 року прийнято рішення про відмову у переведенні засудженого ОСОБА_1 із ДУ "Городищенська ВК (№ 96)" до ДУ "Петрівська ВК (№ 49)", враховуючи відсутність підстав, передбачених частиною 2 статті 93 КВК України. Разом з вказаним листом надіслано витяг з протоколу засідання Центральної комісії Адміністрації ДКВ України № 6 від 04.09.2018.
Не погоджуючись з рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частини 1 статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України №1129-VI від 11 липня 2003 року (далі - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Відповідно до частини 2 статті 7 КВК України, засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.
Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання (ч. 4 ст. 7 КВК України).
Положенням частини 1 статті 8 КВК України передбачено, що засуджені мають право звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату.
Згідно з частини 6 статті 57 КВК України допускається переведення засудженого для подальшого відбування покарання з одного виправного центру до іншого для розміщення засудженого за місцем проживання його близьких родичів за наявності поважних причин, що перешкоджають подальшому перебуванню засудженого в цьому виправному центрі. Переведення засудженого для подальшого відбування покарання з одного виправного центру до іншого здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, за поданням адміністрації виправного центру, погодженим з начальником відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, та спостережною комісією.
Відповідно до статті 93 КВК України засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження або місця постійного проживання родичів засудженого. Переведення засудженого для дальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії. Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України від 27 лютого 2017 року № 680/5 затверджено Положення про центральну, міжрегіональну комісії та комісію слідчого ізолятора з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, ті їх переведення, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2017 року за № 266/30134 (далі - Положення № 266/30134).
Пунктом 2 Розділу I Положення № 266/30134 передбачено, що комісії у своїй діяльності керуються Конституцією і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України, а також Положенням про визначення виду колонії.
Відповідно до п. 3 розділу I Положення № 266/30134 центральна комісія - колегіальний орган, що утворюється у Міністерстві юстиції України, який розглядає скарги на рішення міжрегіональних комісій, здійснює направлення для відбування покарання окремо визначених осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту чи обмеження волі, їх переведення для відбування покарання з однієї установи виконання покарань до іншої.
Центральна комісія, в контексті приписів п. 2 розділу II Положення № 266/30134, утворюється Міністром юстиції України у кількості не менше дев`яти осіб. До складу центральної комісії обов`язково входять заступник Міністра юстиції України, на якого згідно з розподілом обов`язків покладено координацію та контроль за діяльністю Державної кримінально-виконавчої служби, директор Департаменту Державної кримінально-виконавчої служби України, керівники підрозділів, які здійснюють організацію оперативної роботи, медичного забезпечення, контролю за виконанням судових рішень.
Основними завданнями центральної комісії є, зокрема, розгляд питань про переведення засуджених з однієї установи виконання покарань до іншої за межами зони діяльності одного міжрегіонального управління згідно з вимогами статей 57, 93 КВК України.
В свою чергу, зона діяльності міжрегіонального управління - адміністративно-територіальні одиниці, на територію яких поширюються повноваження відповідного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі - міжрегіональне управління) (п. 3 розділу I Положення № 266/30134).
Пунктами 1, 2, 5 розділу IV Положення № 266/30134 встановлено, що у своїй діяльності комісії керуються Конституцією України та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та Законів України, актами Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, іншими актами законодавства, Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, вироком суду, а також цим Положенням та матеріалами про особу засудженого.
Формою роботи комісій є засідання. Засідання скликаються залежно від потреби прийняття рішення, надходження заяв, скарг, запитів, але не рідше одного разу на місяць та не пізніше ніж протягом 30 днів з дня надходження звернення.
Міжрегіональна та центральна комісії мають право залучати спеціалістів органів, установ виконання покарань, СІЗО та інших установ для розгляду і вирішення питань, що належать до їх компетенції.
Рішення комісій оформлюються протоколами, які підписуються усіма присутніми на засіданні членами комісії.
Згідно із п. 1 розділу VI Положення № 266/30134 рішення комісій оформлюються протоколами, які підписуються усіма присутніми на засіданні членами комісії.
Матеріали засідання комісії формуються в облікові справи, які прошиваються, а сторінки нумеруються. Облікова справа обов`язково має містити протокол засідання комісії та документи, що стосуються прийнятих на засіданні рішень (п. 3 розділу VI Положення № 266/30134).
Про прийняте комісією рішення уповноваженим органам, установам чи заінтересованим особам надається витяг з протоколу засідання комісії (додаток 3), а засудженому - оголошується під підпис (п. 4 розділу VI Положення № 266/30134).