ПОСТАНОВА
Іменем України
13 вересня 2019 року
Київ
справа №0870/2811/12
адміністративне провадження №К/9901/7348/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Максименко Л.Я. від 12 листопада 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Туркіної Л.П., суддів Проценко О.А., Дурасової Ю.В. від 29 жовтня 2015 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2012 року Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС; далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2012 року №0000010805, яким до платника за порушення граничного строку сплати сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 364716,69 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність висновків перевірки щодо несвоєчасної сплати Товариством узгодженого податкового зобов`язання ПДВ за березень та квітень 2011 року, а також по уточнюючим розрахункам від 26 травня 2011 року, оскільки наявними доказами повністю підтверджено обставини своєчасної сплати податку у строки, встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2015 року, позовні вимоги задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2012 року №0000010805.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що дослідженими у ході судового розгляду доказами підтверджується своєчасність та повнота сплати позивачем податкових зобов`язань з ПДВ за березень та квітень 2011 року за податковими деклараціями від 20 квітня 2011 року та від 20 травня 2011 року, а також по уточнюючим розрахункам від 26 травня 2011 року, а відповідачем в порядку виконання обов`язку, визначеного частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не доведено будь-якими належними та допустимими доказами факту вчинення Товариством правопорушення щодо несвоєчасної сплати податку, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки позивачем допущені порушення вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, які полягають у сплаті грошових зобов`язань з ПДВ за березень та квітень 2011 року за податковими деклараціями від 20 квітня 2011 року та від 20 травня 2011 року, а також по уточнюючим розрахункам від 26 травня 2011 року за межами граничних строків їх сплати. При цьому вважає, що здійснення податковим органом самостійного зарахування платежів, спрямованих платником податку в рахунок погашення поточних податкових зобов`язань, у рахунок сплати податкового боргу, що виник раніше, узгоджується із вимогами законодавства, зокрема з нормою пункту 87.9 статті 87 ПК України.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з питання своєчасності сплати до бюджету ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за період з 30 квітня 2011 року по 30 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 23 січня 2012 року №51/08-05/00130926, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, а саме несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ по податковій декларації від 20 квітня 2011 року за березень 2011 року у сумі 9876189,00 грн., по податковій декларації від 20 травня 2011 року за квітень 2011 року у сумі 8141522,00 грн., а також по уточнюючим розрахункам від 26 травня 2011 року на загальну суму 20614,00 грн., з затримкою більше 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов`язання.
06 лютого 2012 року Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000010805, яким до Товариства застосовано штраф у сумі 364716,69 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з ПДВ більше ніж на 30 календарних днів.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи (пункт 35.2 статті 35 ПК України).
За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
Порядок визначення сум податкових та грошових зобов`язань встановлений статтею 54 ПК України, пунктом 54.1 якої визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).
Як визначено пунктами 203.1, 203.2 статті 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.