ПОСТАНОВА
Іменем України
12 вересня 2019 року
Київ
справа №200/427/19-а
адміністративне провадження №К/9901/18680/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року (головуючий суддя Ястребова Л.В., судді: Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д.) у справі № 200/427/19-а за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" про стягнення податкового боргу,-
ВСТАНОВИВ:
У січні 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (далі по тексту - відповідач), в якому просило стягнути кошти з рахунків у банківських установах, які обслуговують товариство, в рахунок погашення податкового боргу на суму 125409,05 грн.
В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач вказав на те, що відповідачем не сплачені зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води, нараховані згідно з податковим повідомленням-рішенням.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області задоволено. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі №200/427/19-а скасовано. Адміністративний позов Головного управління ДФС у Донецькій області до КП "Компанія "Вода Донбасу" про стягнення податкового боргу задоволено. Стягнуто з рахунків КП "Компанія "Вода Донбасу", відкритих у банках, кошти в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 125409 грн. (сто двадцять п`ять тисяч чотириста дев`ять) гривень 05 копійок.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що КП "Компанія "Вода Донбасу" зареєстроване в якості юридичної особи 3 вересня 2007 року та перебуває на обліку у Покровській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області. Димитровське (з 7 листопада 2017 року перейменоване на Мирноградське) виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства є відокремленим підрозділом Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу".
24 жовтня 2016 року посадовими особами податкового органу складений акт №498/05-06 "Про результати проведення документальної невиїзної перевірки Димитрівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП "Компанія "Вода Донбасу" код ЄДРПОУ 35580864" з питання несвоєчасної сплати податкових зобов`язань з рентної плати за спеціальне використання води за І півріччя 2014 року по строку сплати 19 серпня 2014 року (а.с. 14-15).
8 листопада 2016 року Димитрівським відділенням Красноармійської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000690506 про застосування штрафу у сумі 43340,77 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води, яке вручено відповідачу 9 листопада 2016 року (а.с. 11-13).
Податкова вимога форми "Ю" від 8 вересня 2014 року №3017-25 отримана відповідачем 11 вересня 2014 року (а.с. 10).
Станом на момент подання позову за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 125409,05 грн., який виник з причини несплати штрафних санкцій (43340,77 грн.) та пені (82068,28 грн.).
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач як суб`єкт господарювання, який здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції (далі - АТО), звільняється від відповідальності за невиконання (неналежне) виконання зобов`язання з урахуванням наявності сертифіката Торгово-промислової палати України, виданого відповідно до положень статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року №1669-VII (далі - Закон №1669-VII).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про задоволення позову, апеляційний суд вказав на те, що позивач не оскаржував податкове повідомлення-рішення про нарахування штрафу за затримку сплати грошового зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води ні в адміністративному, ні в судовому порядку, а тому останнє є узгодженим та набуло статусу податкового боргу. Питання правомірності застосованих контролюючим органом фінансових санкцій, на переконання суду апеляційної інстанції, не охоплюється предметом даного позову, а тому суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати їх аналіз, в тому числі застосовувати до спірних правовідносин положення статті 10 Закону №1669-VII.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, КП "Компанія "Вода Донбасу" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що сертифікатом Торгово-промислової палати України від 29 жовтня 2014 року №1214 засвідчено настання обставин непереборної сили при здійсненні господарської діяльності та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння податків та обов`язкових платежів. Крім того, сертифікатом Торгово-промислової палати України від 25 листопада 2014 року №1736 засвідчено настання форс-мажорних обставин з 10 червня 2014 року для підприємства позивача. Апеляційний суд помилково не врахував вказані обставини, а також положення статті 10 Закону №1669-VII, під час розгляду даної справи та вирішення питання про звільнення відповідача від нарахування штрафних санкцій та пені.
У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як законну та обґрунтовану. Податковий орган вказував, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, в тому числі штрафних (фінансових) санкцій та пені, не є предметом позову у даній справі, а тому суд позбавлений можливості здійснювати їх правовий аналіз. Позивач зауважив, що така позиція неодноразово підтримувалась Верховним Судом відповідно до постанов від 11 вересня 2018 року у справі №810/4417/16, від 31 серпня 2018 року у справах №826/14195/16, №821/381/17, від 22 серпня 2018 року у справі №820/1878/16, від 1 серпня 2018 року у справі №812/772/16, від 18 червня 2018 року у справі №805/3284/16-а, від 13 лютого 2018 року у справі №826/18379/14.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Як визначено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
За змістом пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.