ПОСТАНОВА
Іменем України
13 вересня 2019 року
Київ
справа №814/2623/16
адміністративне провадження №К/9901/3431/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №814/2623/16
за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби м.Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Скрипченка В.О., суддів: Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.
УСТАНОВИВ:
Суть спору.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби м.Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (надалі - відповідач, Центральний відділ ДВС) про визнання протиправними дій щодо пошкодження майна при здійсненні опису майна, а саме дверей та замків у квартирі АДРЕСА_1, а також відшкодувати на її користь матеріальну шкоду у розмірі 10302,00 гривень.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що 28 листопада 2013 року державним виконавцем Центрального відділу ДВС, за її відсутності, було здійснено примусове проникнення до її домоволодіння, під час чого пошкоджено двері та замок. При цьому, вона навіть не є боржником за цим виконавчим провадженням. Внаслідок зазначених дій, їй заподіяна матеріальна шкода у розмірі 10302,00 грн, що підтверджується відповідними розрахунковими документами.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 був задоволений. Визнано протиправними дії Центрального районного відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції щодо пошкодження майна при здійсненні опису майна, а саме дверей та замків у квартирі АДРЕСА_1 . Відшкодовано на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України суму матеріальної шкоди у розмірі 10302,00 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 28 листопада 2013 року борг боржника - ОСОБА_2 за виконавчим провадженням складав всього 564,60 гривень, натомість під час проникнення до житла, державним виконавцем були пошкоджені замок та металеві двері на загальну суму 10302 гривень. При цьому, пошкоджене державним виконавцем майно на суму 10302 належить навіть не боржнику, а іншій особі - ОСОБА_1 . Суд першої інстанції також зазначив, що сума завданої шкоди під час проведення виконавчих дій по цій справі, державний виконавець міг розрахувати та оцінити завчасно, ще перед тим, як їх вчиняти. Незважаючи на це, відділ ДВС обрав саме такий спосіб проникнення до житла, навіть за відсутністю його власника, який завдавав значних втрат позивачці - з розпилюванням металевих дверей, що призвело до їх повної непридатності для подальшого використання.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року скасовано, а адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправними дій та відшкодування шкоди залишено без розгляду.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд апеляційної інстанції зазначив, що право на звернення до адміністративного суду виникло у позивача з дати закриття виконавчого провадження тобто, з 20 грудня 2013 року. Однак позивачка звернулася до адміністративного суду більш ніж через два роки - 06 грудня 2016 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України. Звернення позивачки до суду в порядку цивільного судочинства у 2016 році, суд апеляційної інстанції не визнав поважною причиною.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
02 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року у справі № 814/2623/16.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанцій прийняте з порушенням норм процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що, по-перше, ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження, оригінал виконавчого листа та копії постанови про закінчення виконавчого провадження не отримувала та не могла знати про закінчення виконавчого провадження. По-друге, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду були поважними та допущені через безпідставну тяганину допущену правоохоронними органами, органами виконавчої служби та судами.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.
27 грудня 2017 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Шарапа В.М., судді Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
Ухвалою Верховного Суду від 03 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року у справі № 814/2623/16.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21 червня 2019 року №802/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Шарапи В.М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 12 вересня 2019 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
22 січня 2018 року від Центрального відділу державної виконавчої служби м.Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а ухвалу прийняту судом апеляційної інстанцій залишити без змін.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.